У «Молодшій Едді» зазначається, що сильні вояки мали швидку реакцію і ставали берсерками за велінням Одіна. У сагах берсерками часто називали убивць та грабіжників. Особливо численні згадки про воїнів-звірів містять скандинавські саги, де вони фігурують під назвою «берсеркерів» («тих, що перевтілилися у ведмедів»). Вони імпульсивні, люті, жорстокі, безсоромні, схильні до оргій. Їхній бог — Вотан або Одін, ім'я якого означає «скажений, шалений, несамовитий, лютий». Замість одежі вони одягають вовчу чи ведмежу шкіри, перед боєм уводять себе у бойовий транс ритуальними танцями та наркотичними напоями. У бій берсеркери йшли першими, виючи, гризучи щити, зриваючи з себе лати і одяг. «Сага про Інглінгів» розповідає, що «бог Одін зробив так, аби його мужі билися без панцирів і були безумні як пси чи вовки». Їх не можна вразити зброєю, і падають вони на полі бою не від ран, а від утоми.

Спочатку берсеркери були членами чоловічих військових союзів первісних германців, в яких відбувалася ініціація молоді. Наслідуючи римських вельмож, що оточували себе охоронцями, германські вожді створювали військові ватаги — комітати. Ці прообрази лицарських дружин середньовічної Європи спочатку комплектувалися переважно з професійних воїнів берсеркерів. Таким комітатом була дружина київських князів IX—X століть.

Протягом І тисячоліття берсеркери — постійні члени лицарських ватаг різних країн Європи. Тому середньовічна геральдика така багата зображеннями звірів: левів, ведмедів, вовків, а воїни й донині часто порівнюються з дикими звірами («хоробрий як лев», «буй тур Всеволод»). Перевтілюючись у звіра під час бою, берсеркер, за повір'ям, вночі обертався справжнім вовком чи ведмедем. Звідси походять численні легенди народів Європи про вовкулаків, песиголовців, перевертнів.

У IX—XI століттях берсеркери становили основу війська вікінгів. Однак імпульсивність і некерованість воїнів-звірів поступово входили у протиріччя з централізованою королівською владою і християнською релігією, що поширювалася тоді в Європі і стала основою королівської заборони берсеркізму, через те, що в запалі бою нищили своє військо. Починаючи з XI століття, слово берсеркер вживалося переважно в значенні «вигнанець» і набуло негативного змісту замість героїзації. У скандинавських сагах, записаних у XIII столітті, берсеркери — істоти, що викликають жах, відразу і перебувають поза законом.

У сазі про Вотнедала розповідається про єпископа Фредеріка, що приплив до Ісландії, де виявилося багато берсеркерів. У приступах шаленої люті вони творили насильства, викрадали жінок, тероризували населення, вили, мов пси, гризли щити, ходили по розпеченому вугіллю. Всіх незгодних берсеркри вбивали на поєдинках. Єпископ вчив паству відлякувати їх вогнем, забивати кілками (бо залізна зброя їх не брала) і скидали трупи до яру.

У Скандинавії легенди про берсеркерів та вовкулаків жили дуже довго. Ще у XIX столітті в Данії вірили, що той, хто вдягне ведмежу шкіру, перетвориться на ведмедя.

• Старкад, міфологічний персонаж, відомий з «Діянь данів».
• Ангрім, син Старкада.
• Бьйорн Блідий, персонаж з «Саґи про Гіслі».
• Ульф Бьяльфасон, на прізвисько «Вічний вовк».
• Брати Торір Черево та Еґмунд Злий, персонажі «Саґи про Ґреттіра»
• Ґаллі та Лейкнір, персонажі ісландської «Саґи про битву на пустищі»
• Льйот Блідий, персонаж з «Саґи про Еґіля».
• Отрюґ з «Саґи про Ньяла»
• Еґіль Скаллаґрімссон, відомий ісландський скальд, який вів життя берсерка.
• Торорм — персонаж «Саґи про Гуннлауга».
• У скальдовій поемі «Пісня ворона» (ісл. Hrafnsmál) згадується про берсерків на службі Гаральда Прекрасноволосого
• 12 берсерків — Байґуд, Бьйодвар, Бьяркі, Вьйорт, Весеті, Ґьялті, Ґоґемут, Кюн, троє братів Свіпдаґ і Цвітсерк, з саґ про Хрольфа Кракі, його особиста гвардія.

• Один з другорядних персонажів фантастичного роману «Мільйонорічний човен» (1989 рік) американського письменника Пола Андерсона Богатир Старкад жив як берсерк, через що він не скористався наданим йому безсмертям і загинув у бою на відміну від основних героїв роману.
• Берсерк — манґа в жанрі фентезі.

• Бойовий транс
• Характерник

• Beard, D. J. «The Berserker in Icelandic Literature.» In Approaches to Oral Literature, Ed. Robin Thelwall, Ulster: New University of Ulster, 1978, pp. 99-114. (англ.)
• Blaney, Benjamin. The Berserkr: His Origin and Development in Old Norse Literature, Ph.D. Diss. University of Colorado, 1972. (англ.)
• Лонід Залізняк. Образ воїна-звіра.//Пам'ятки України. № 5'91. Листопад 1991 року.

• Сітковський К. Берсерки — перевертні з історичних хронік ^{[недоступне посилання з лютого 2018]}
• Berserkergang (англ.)