Країни-учасниці: Албанія (з 1962 не брала участі у роботі, а 1968 року вийшла з ВД), Болгарія, НДР (після об'єднання Німеччини 1990 року вийшла з ВД), Польща, Румунія, СРСР, Угорщина й Чехословаччина.

1 липня 1991 в Празі Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, СРСР і Чехословаччина підписали протокол про припинення чинності Варшавського договору.

Він оформив створення військового союзу європейських соціалістичних держав за провідної ролі Радянського Союзу — Організації Варшавського договору (СРСР ОВД) і закріпив біполярність світу на 36 років. Укладення договору стало відповіддю на приєднання ФРН до НАТО.

Договір підписано Албанією, Болгарією, Угорщиною, НДР, Польщею, Румунією, СРСР і Чехословаччиною 14 травня 1955 на Варшавській нараді європейських держав по забезпеченню миру та безпеки в Європі.

Договір набув чинності 5 червня 1955 року. 26 квітня 1985 року, у зв'язку із закінченням терміну дії, був продовжений на 20 років.

Варшавський договір виявився унікальним союзом, який вторгався лише до своїх членів, наприклад, 1956 року до Угорської Народної Республіки, 1968 року до Чехословацької Соціалістичної Республіки^[1].

У зв'язку з перетвореннями в СРСР та інших країнах Центральної та Східної Європи 25 лютого 1991 року держави-учасники ОВД скасували її військові структури, а 1 липня 1991 року в Празі підписали Протокол про повне припинення дії Договору. Чисельність Збройних Сил Організації Варшавського Договору на 1985 рік склала 7 562 987 солдатів.

Склад

Республіки Союзу Радянських Соціалістичних Республік — члени ОВД

Умови договору

Див. також

Примітки

Література

Посилання