Острів був відкритий в 1568 році експедицією іспанського мореплавця Альваро Менданья де Нейра, який назвав його на честь муніципалітету Гуадальканаль (ісп. Guadalcanal) в Андалусії. Протягом тривалого часу, аж до другої половини XVIII століття, жителі острова практично не контактували з європейцями, а лише з деякими торговцями і китобоями. З 1845 року на Гуадалканалі з'явилися місіонери, а місцевих жителів стали вербувати на роботи на плантаціях Фіджі^[1].

15 березня 1893 року над островом був встановлений протекторат Британської імперії^[2] і до 1971 року були частиною Британських Західно-Тихоокеанських Територій^[2]. На початку XX століття на Гуадалканалі розширилася місіонерська діяльність, з'явилися перші плантації кокосової пальми. В 1912 році в поселенні Лонггу англіканськими місіонерами була відкрита школа.

У 1942—1943 роках на Гуадалканалі відбулася одна з вирішальних битв війни на Тихому океані. На острові була побудована військова база США, а доросле чоловіче населення було залучене до роботи в трудових загонах^[1].

У післявоєнний період на Гуадалканалі з'явився рух «Masinga Rule», що стало результатом руйнування традиційних соціально-політичних і соціально-економічних систем, зміни способу життя в роки війни, коли на острові з'явилися у великій кількості західні товари^[1]. Цей рух зіграв велику роль у боротьбі за незалежність Соломонових Островів.

З 1978 Гуадалканал є частиною держави Соломонові Острови.

• Битва за Гуадалканал

• Ґводелкенал // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.