Збро́йні си́ли Росі́йської Федерації — Російська армія (рос. Вооружённые силы Российской Федерации) створені за наказом Бориса Єльцина від 7 травня 1992 року, яким він створив Міністерство оборони РФ й підпорядкував йому радянські збройні формування на території РФ.
.svg)
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Чисельність активних Збройних сил — 771 тис. осіб (4-ті у світі)[5] . Військові резерви становлять порядка 2 млн осіб,[6] у напіввійськових формуваннях перебуває 359 100 осіб. Загальна чисельність військовослужбовців — 3 396 100 осіб (8-мі у світі).
Головнокомандувачем Збройних сил є Президент РФ (поточно — Володимир Путін).
У Росії існує загальна військова повинність для чоловіків 18-27 років з терміном служби — 1 рік. Планувалося довести кількість військових за контрактом до 70 % у 2010 році.
Військовий бюджет Росії на 2008 рік становив 956 млрд рублів ($ 36,8 млрд у цінах 2008 року). На 2010 рік становив уже 1 трлн. 320 млрд рублів ($ 52 млрд у цінах 2010 року). У 2012 році планувалося близько 1 трлн. 540 млрд рублів ($ 64 млрд у цінах 2012 року).
17 листопада 2017 р. Президент РФ Володимир Путін підписав указ № 555 «Про встановлення штатної чисельності Збройних сил Російької Федерації», яким чисельність Збройних сил РФ визначена в 1 902 758 одиниць, в тому числі 1 013 628 військовослужбовців. Указ набирає сили від 1 січня 2018 року.[7][8]
Історія
В лютому 2018 року було оголошено, що в ЗС Росії мають намір відновити політичне управління й посади Політруків. Нову-стару структуру будуть створювати на основі вже наявного управління з роботи з особовим складом. Вона буде наділена широкими повноваженнями.[9]
Державне оборонне замовлення на 2018 рік складає 1,5 трлн російських рублів (близько $ 28 млрд). Збройні сили мають отримати 160 літаків, 10 човнів, 14 систем космічного базування. Сухопутні війська отримають 500 одиниць ракетного та артилерійського озброєння на броньованому шасі[10].
Підрозділи повітряно-космічних сил мають отримати нові Су-34, Су-35С та Су-30С, гелікоптери Мі-28 та Ка-52. Підрозділи протиповітряної оборони мають отримати С-400 та Панцир-С[10].
В травні 2019 року в збройних силах РФ впроваджена нова посада — головний сержант. Про те, що в армії може з'явитися така посада, заступник міністра оборони РФ Микола Панков говорив ще в 2011 році.
Аналогічна посада існує в країна НАТО, де головний сержант координує і контролює сержантський корпус. У США сержант також є радником міністра оборони і голови об'єднаного комітету начальників штабів.[11]
Склад
Збройні сили Російської Федерації складаються з:
- Сухопутних військ,
- Військово-повітряних сил (Противоповітряні війська Росії у 1998 році ввійшли до складу Військово-повітряних сил),
- Військово-морських сил
- Ракетних військ стратегічного призначення (командування у західному районі Москви Кунцеве і нове на горі Косьвінський Камень на Уралі на схід від міста Березніки),
- Космічних військ,
- Повітряно-десантних військ
- Сили спеціальних операцій
Військові формування, які не підпорядковані Міністерству оборони РФ складаються з:
- Внутрішніх військ,
- Федеральної Служби Безпеки (скор. ФСБ),
- Федерального Агентства Державного Зв'язку та Інформації (ФАДЗІ).
Військова присутність за кордоном
- 7-ма військова база в Абхазії
- контингент в Південній Осетії,
- 102-га військова база у Вірменії,
- Оперативна група російських військ у Молдові — 1199 осіб (Придністров'я),
- Оперативна група російських військ у Киргизстані
- 201-ша військова база у Таджикистані — найбільша російська сухопутна база за межами Росії, чисельність контингенту становить близько 7 тис.
- невідома кількість російських військових на території Донецької області та Луганської області (див. Окупаційні війська РФ на Донбасі) та в окупованій Автономній Республіці Крим.
Сухопутні війська
Сухопутні війська поділені за 4-ма військовими округами — оперативно-стратегічними командуваннями:
Чисельність — 395 000 осіб (2006), з яких 190 тис. призовників. До складу наземних сил входять 35 тис. військових Повітряно-десантних військ.
Військово-морські сили Російської Федерації
Військово-морські сили Росії, Військово-морський флот Росії ділиться на 4 окремих флоти та Каспійську флотилію:
- Тихоокеанський флот Росії (командування у Владивостоці)
- Північний флот Росії (командування у Сєвероморську)
- Балтійський флот Росії (командування у Балтійську), з підпорядкованим Калінінградським особливим регіоном
- Чорноморський флот Росії (командування у Севастополі).
- Каспійська флотилія (командування в Астрахані)
Генеральний штаб і бункери
Генеральний штаб Збройних сил для генералів і Президента Росії розмішений біля Чехова та Шарапового за 80 км на південь від Москви, Чаадаєвка на схід від Пензи, глибокого закладення бункер у Воронове, можливо за 70 км на південь від Москви і біля Липецька.[12]
В Москві існує система бункерів, які пов'язані системою «Метро-2».
Підземне місто-бункер гора Ямантау площею 1000 км² північніше оренбурзького міста Білоріцьк в Уральських горах, призначений бути останньою базою Російської держави на випадок атомної війни.[13]
Основний бойовий танк Т-90А
Основний бойовий танк Т-72Б3
Самохідна артилерійська установка 2С19 «Мста-С»
реактивний надманеврений багатоцільовий винищувач Су-35БМ
Бойовий вертоліт Ка-52
Атомний підводний човен проекту «Борей» Юрій Долгорукий с ракетою Булава
фронтовий бомбардувальник Су-34
Зенітно-ракетний комплекс С-400 «Тріумф»
самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс Панцир-С1
Оперативно-тактична ракетна зброя Іскандер (ОТРК)
Міжконтинентальна балістична ракета Тополь-М
Міжконтинентальна балістична ракета PC-24 «Ярс»
.jpg)
.JPG)
Див. також
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: |
Література
- Scott Boston, Dara Massicot (2017). The Russian Way of Warfare. A Primer. Perspectives. RAND Corporation. с. 16. doi:10.7249/PE231. PE-231-A. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
Примітки
- ↑ а б в г CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Active Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Active Reserve Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Defence Budget by Country. «Global Firepower». Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Russia's Armed Forces, CSIS (Page 32). 25 липня 2006. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 21 серпня 2008.
- ↑ ЦРУ Книга фактів 2006, https://www.cia.gov/cia/publications/factbook/geos/rs.html Архівовано 28 листопада 2006 у Wayback Machine.
- ↑ Путин сократил штат Вооруженных Сил. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 5 лютого 2018.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 17 ноября 2017 года № 555 «Об установлении штатной численности Вооруженных Сил Российской Федерации». Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
- ↑ Назад до СРСР: у російську армію хочуть повернути політруків. https://www.unian.ua/. УНІАН. 5 лютого 2018. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
- ↑ а б Dylan Malyasov (21 травня 2018). Russia allocates $24 billion for state defence order 2018. Defence Blog. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
- ↑ Головний сержант: Росія копіює досвід НАТО. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 27 травня 2019. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019. Текст «MIL.IN.UA» проігноровано (довідка)
- ↑ http://www.globalsecurity.org/wmd/world/russia/c3i_fac.htm Архівовано 12 січня 2003 у Wayback Machine. Strategic C3I Facilities
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 21 серпня 2008.