Історичне тло

Докладніше: Історичні передумови проросійських заворушень 2014 року в Україні, Російсько-українська війна (з 2014) та Друга холодна війна

Вторгнення пов'язане з тривалою російсько-українською гібридною війною, яка почалася на початку 2014 року. Її підґрунтям є те, що Україна була наріжним каменем Радянського Союзу, доки не проголосувала переважною більшістю населення за незалежність на демократичному референдумі 1 грудня 1991 року. Позбувшись політичного тиску Радянського Союзу, більшість східноєвропейських держав здійснили прагнення своїх народів до європейської інтеграції і приєдналися до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). У 2004 році до НАТО увійшли балтійські країни Естонія, Латвія та Литва. Чотири роки по тому, 2008 року, Україна заявила про свій намір добиватись майбутнього членства в НАТО шляхом поступового наближення до його політичних і військових стандартів^[30].

Олександр Дугін у своїй книзі 1997 року, впливовій на російську військову, поліцейську та зовнішньополітичну еліту, стверджував, що Україна повинна бути анексована Росією, тому що «як держава не має геополітичного значення, особливого культурного імпорту чи загальнолюдського значення, географічної унікальності, етнічної винятковості, її певні територіальні амбіції становлять величезну небезпеку для всієї Євразії і без вирішення проблеми „українського питання“, говорити про континентальну політику взагалі безглуздо».^[31] Книга мала колосальний вплив на зовнішню політику Володимира Путіна.^[32]

Окрім того, для обґрунтування вторгнення російська пропаганда використовує образ Київської Русі та її хрещення. Київську Русь, яка є підґрунтям історії та національним спадком України, пропаганда подає як нібито духовну колиску їхньої нації та культури, а хрещення Русі 988 року трактує як джерело духовного, культурного та національного спадку саме російського етносу, а не українського, як є насправді. Існування незалежної України, як і незалежної української православної церкви, для Росії нестерпне.^[33]

На початку 2014 року масові протести в Києві, відомі як Євромайдан, завершилися усуненням від влади проросійського президента України Віктора Януковича, який тривалий час заявляв про намір підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом, однак під впливом Росії відмовився від цих намірів.^[30] Щоб виправдати вторгнення в Україну та зміну її влади на проросійську, путінська Росія розпочала широку антиукраїнську пропаганду, головними тезами якої були панування нацизму, підтримуваний Заходом геноцид росіян, яких Росія повинна врятувати, захист російської мови.^[34]

Граючи на політичній нестабільності в Україні, Росія анексувала український півострів Крим і організувала сепаратистський заколот на сході України, засилаючи на Донбас свою агентуру, війська та зброю. Використовуючи своїх маріонеток, підкуп і політичні впливи на Заході, Росія під загрозою ескалації воєнних дій нав'язала Україні контроверсійні Мінські угоди, в порушенні яких постійно звинувачувала Україну. Внаслідок конфлікту на Донбасі загинули майже 14 тис. людей, а 1,5 млн українців стали внутрішньо переміщеними. Так звана гібридна війна проти України складалася з кібератак, економічного тиску, пропаганди для розпалювання внутрішнього розбрату. Таку тактику російські пропагандисти активізували в останні місяці 2021 року. Держдепартамент США заявив, що Путін готує «операцію під фальшивим прапором», щоб створити привід для вторгнення^[30]. Паралельна російська інтервенція в Сирію, що відбувалася з 2015 року під час тамтешньої громадянської війни, повинна була створити Росії репутацію миротворця^[35].

Напруга між Україною та Росією посилилася через будівництво газопроводу «Північний потік-2» у Балтійському морі, запуск якого давав би змогу припинити чи обмежити транзит російського газу через Україну на Захід через українські газогони в разі загострення воєнних дій^[30].

У грудні 2021 року Росія висунула низку претензій до західних країн, звинувачуючи їх у нібито «експансії НАТО» і вимагаючи від Заходу забрати їхні війська й озброєння з країн колишнього «Східного блоку», претендуючи на відновлення військово-політичного впливу колишнього Радянського Союзу. Конкретно від України вона вимагала гарантій неприєднання до НАТО, а також відмови від постачання західних озброєнь, і погрожувала невизначеною військовою відповіддю, якщо ці вимоги не будуть задоволені повністю. НАТО відхилило ці абсурдні вимоги, і Сполучені Штати попередили Росію про «швидкі та суворі» економічні санкції у разі подальшого вторгнення в Україну^[36].

Упродовж лютого зброю Україні на випадок вторгнення Росії надали Канада^[37], Естонія^[38], Литва^[39], зокрема надали зенітно-ракетні комплекси та протитанкові ракетні комплекси.

Підготовка до вторгнення

Аналітик Йоганн Мішель, який працював над звітом Міжнародного інституту стратегічних досліджень про армії світу, зауважив, що хоча Росія має загалом значно більше військ, ніж Україна, але на початку вторгнення біля кордонів було зосереджено далеко не всі, а приблизно 200 тис. військовослужбовців, поділених на 60 бойових груп^[40]. За даними оборонного відомства США, Росія зосередила біля кордонів України 150 тис. військовослужбовців^[41].

Упродовж лютого 2022 року російські силовики здійснили кілька провокацій

21 лютого 2022 року Росія офіційно визнала дві самопроголошені квазідержави на сході України, «Донецьку Народну Республіку» та «Луганську Народну Республіку», незалежними державами і відкрито ввела додаткові війська на Донбас^[43]. Так звані «республіки» визнавали в межах відповідних українських областей, які виходять далеко за межі лінії зіткнення^[44]. 22 лютого Путін заявив, що Мінські домовленості більше не діють. Того ж дня Рада Федерації одностайно схвалила застосування військової сили на цих територіях^[45].

За даними американської розвідки, Китай попросив Росію відкласти заплановане вторгнення через проведення в Пекіні Зимової Олімпіади^[46] (4—20 лютого 2022).

Прогнозування нападу

Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон застерігав у лютому 2022, що Росія готує найбільше з 1945 року вторгнення в Європу. На думку Джонсона, президент Росії Володимир Путін, можливо, нереалістично уявляє перебіг війни та не усвідомлює, що вона стане катастрофою для самої Росії, а вплив НАТО в регіоні не послабне, а, навпаки, посилиться^[47].

Аналітик, знаний під псевдонімом Jomini of the West, прогнозував загальний хід майбутньої війни ще 20 лютого. Він описував, що у випадку російського вторгнення утвориться три потенційні театри воєнних дій: Київ і його околиці на півночі, підступи до Херсона вздовж Північнокримського каналу на півдні, Донбас з Харківською областю на сході^[48][49].

Джонатан Гайєр із видання «Vox», старший редактор із зовнішньої політики, писав 14 лютого, що російського вторгнення слід очікувати вже найближчими днями і воно матиме важчі наслідки, ніж вторгнення Росії на Донбас 2014 року^[50].

Докладніше: Хронологія російського вторгнення в Україну (2022)

Лютий

24 лютого 2022 року о 3:40 ранку російська танкова колона вдерлася в Україну на територію Луганської області.^[13] Незадовго до 05:00 за українським часом (UTC+2) Путін оголосив, що прийняв рішення розпочати військову операцію на сході України^[51][52]. За кілька хвилин після оголошення війни Росія запустила крилаті та балістичні ракети по аеродромах, військових штабах і військових складах у Києві, Харкові, Івано-Франківську, Луцьку, Дніпрі, Василькові^[53]. Сталися вибухи в Києві, Харкові, Одесі та на Донбасі^[54].

Після 06:30 (UTC+2) російські війська вдерлися в Україну сухопутним шляхом поблизу міста Харкова^[55]. О 07:40 ВВС з посиланням на інші джерела повідомило, що російські війська увійшли в Україну також із території Білорусі. Українські прикордонні сили повідомили про атаки на об'єкти в Луганську, Сумах, Харкові, Чернігові та Житомирі, а також наступ з боку окупованого Криму.

Незадовго до 07:00 (UTC+2) Президент Зеленський оголосив про запровадження в Україні воєнного стану^[56]. Повітряний простір над Україною повністю закритий для цивільної авіації^[57], а Агентство з авіаційної безпеки Європейського Союзу вважає всю територію зоною активного конфлікту^[58]. Зеленський оголосив про розрив дипломатичних відносин із Росією^[59]. Цивільні польоти над Україною, а також Молдовою та частиною Росії були закриті через загрозу ураження, подібного на ураження ракетою рейсу 17 Malaysia Airlines^[60].

Станом на 10:30 українські військові контролювали міста Маріуполь і Щастя^[61]. До острова Зміїний підійшли 2 російські кораблі, вимагаючи від прикордонників здатися^[62]. До 11:00 російські військовики на двох напрямках просунулися на відстань до п'яти кілометрів — на півночі Харківської та Чернігівської області^[63]. На об'їзній дорозі Харкова, поблизу мікрорайону Північної Салтівки, спалено 4 танки російських окупантів^[64]. Згодом ЗСУ збили 7 літаків окупантів^[65] і гелікоптер^[66]. Російські війська розпочали штурм аеропорту Гостомель який із суттєвими втратами захопили ввечері^[67], але потім втратили контроль над ним^[68]. На півдні окупанти захопили головну споруду Північнокримського каналу та Каховську ГЕС^[69].

Паралельно велася активна дезінформація, Росія запускала численні фейкові новини, що нібито українська армія не чинить опору Росії, планує відступати, що ворог увійшов у Харків чи що ООС на Донбасі начебто знищено^[70].

Після опівдня тривали бої за міста Генічеськ, Скадовськ, Чаплинка, Охтирку^[71], Суми^[72]. Російські війська увійшли в Генічеськ^[73] і Олешки^[74] та захопили Чорнобильську атомну електростанцію, взявши персонал у заручники^[75].

Володимир Зеленський підписав указ про мобілізацію в ряди ЗСУ.^[76] Ввечері він прозвітував, що на Донбасі Збройні сили України діють на відмінно, але харківський напрямок складний і проблемна ситуація на півдні^[77]. Ворог не зміг просунутися вглиб України на східному напрямку, вогнева активність на деяких напрямках зменшилася^[78]. На тлі нападу в усіх областях України створено військові адміністрації, де посади держслужбовців можуть заміщати військові^[79]. Радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк звернувся до західних партнерів України про сприяння в закритті неба над країною, щоб зупинити повномасштабну агресію Російської Федерації^[80].

Ближче до опівночі російські окупанти таки захопили острів Зміїний^[81], тоді як підрозділи ЗСУ закріпилися на лівому березі Дніпра в районі Херсона^[82].

Наступного дня Президент України дорікнув країнам, які зволікають із запровадженням санкцій проти Росії; сказав, що самих санкцій недостатньо; запевнив, що захисники України тримаються^[84]. Зеленський закликав українців зупиняти російсько-окупаційні війська^[85] і підписав наказ про загальну військову мобілізацію^[86] та анонсував переговори з Росією^[87].

Росія обстрілювала ракетами Київ^[88] і аеропорт Рівного^[89], тривали бої в Дергачах і Печенігах^[90]. О 14-й годині 25 лютого розпочалася оборона Києва^[91].

Путін заявив Сі Цзіньпіну, що Росія готова провести переговори на високому рівні з Україною з приводу американського «стратегічного виклику»^[92]. Пєсков також розповів, що Путін готовий відправити до Мінська делегацію для переговорів з Україною^[93]. Проте вже за кілька годин Путін відкрито закликав до держперевороту в Україні з метою повалення законної влади^[94]. Росія наклала вето на резолюцію Ради Безпеки ООН, яка вимагала від Росії вивести війська з України. «За» виведення проголосували 11 країн, утрималися Китай, Індія та Об'єднані Арабські Емірати^[95].

26 лютого ворог завдав поодиноких авіаційних ударів у околицях Сум, Полтави, Маріуполя^[96]. Володимир Зеленський звернувся до прем'єр-міністра Ізраїлю Нафталі Беннета з проханням стати посередником у переговорах між Україною та Росією^[97].

Військові підрозділи російських окупантів втратили наступальний темп, очікуючи надходження додаткових підрозділів і поповнення запасів^[98]. Водночас Росія заблокувала судноплавство в українських водах Чорного моря^[99]. Щоб унеможливити просування ворожих сил залізницею, українські військовики підірвали залізничні вузли, що зв'язують українську залізницю з російською^[100]. Увечері російська військова техніка, зокрема «Гради», наблизилася до міста Енергодара і розвернулася в бік Запорізької АЕС^[101].

За підсумками 26 лютого, радник керівника Офісу президента України Олексій Арестович доповів, що просування російських військ до Києва зупинилося через «величезні втрати», завдані українськими силами^[102]. Офіційні особи США та Великої Британії визнали, що Росія стикається з жорсткішим, ніж очікувалося, опором в Україні. За оцінками розвідки США, в Україні з'явилися «ознаки життєздатного опору», а російські війська не досягли бажаного ними прогресу, особливо на півночі; російським військам бракувало палива та матеріально-технічної підтримки^[41].

27 лютого тривали бої за аеропорт у Василькові^[103]. В Харкові українським силам вдалося відбити атаки ворога, зберігши контроль над містом. Суми лишилися під контролем України, як і Охтирка^[104]. Київ продовжив тримати оборону, знищуючи прониклі в місто диверсійні групи^[105]. Українські сили знешкодили у районі Гостомеля спецпідрозділ Росгвардії Чечні^[106].

Близько 9 години у місто Буча Київської області заїхала російська техніка, розпочалися вуличні бої^[107]. Українські військовики близько 12 год. відновили контроль над містом Волноваха в Донецькій області. Інфраструктура міста сильно постраждала до того часу^[108].

За оцінкою США, російське вторгнення наразилося на жорсткий опір, його лінії постачання стали вразливі, а українська протиповітряна оборона спрацювала краще, ніж передбачалося^[109]. Українська делегація домовилася зустрітися з російською без попередніх умов на українсько-білоруському кордоні в районі річки Прип'ять на ранок наступного дня^[110].

Під час зустрічі з міністром оборони Сергієм Шойгу та головою Генштабу Збройних сил РФ Валерієм Герасимовим Володимир Путін доручив перевести сили стримування РФ в особливий режим несення служби, з-поміж них і ядерні сили^[111]. Втім, аналітик DW у справах Росії Костянтин Еггерт зауважив, що це лише психологічний тиск^[110].

Зазнаючи втрат у відкритому бою, російські війська стали вдаватися до диверсій, переодягання у форму українських військовиків, поліціянтів і представників ДСНС, захоплення карет швидкої допомоги та поліційних машин^[112].

Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг» 26—27 лютого, бойовий дух українців лишався високий. Зазначалося, що «у жодному регіоні не спостерігається переважання песимістичних настроїв», 91 % опитаних підтримують дії президента України Володимира Зеленського^[113].

Ніч з 27 на 28 лютого минула в Києві відносно спокійно. Міська влада відкрила магазини, відновила рух наземного транспорту і частково — метро, що слугувало укриттям^[114]. Окупанти продовжили завдавати ударів по військових та цивільних аеродромах, пунктах управління військами, об'єктах системи ППО, важливих критичних об'єктах інфраструктури, населених пунктах і підрозділах у районах оборони. Водночас вони завдали ракетного удару по житлових будинках у Житомирі та Чернігові, порушивши цим норми міжнародного гуманітарного права. За оцінкою Генштабу, противник виявився деморалізованим і зазнав великих втрат, в російській армії почастішали випадки дезертирства та непокори^[115].

Російські війська обстрілювали Харків з реактивних систем залпового вогню «Град»^[116], зокрема житлові масиви^[117][118]. З Нової Каховки, окупованої напередодні ворогом, організували евакуацію населення^[119]. Російські війська, що зайшли напередодні в Бердянськ^[120], зіткнулися з мітингом містян. В Енергодарі зафіксували присутність диверсантів^[121]. Росія обстріляла також житлові квартали Сєвєродонецька^[122].

Володимир Зеленський підписав заяву на отримання Україною членства в Європейському Союзі^[123].

За підсумками лютого, Росія та її головнокомандувач Володимир Путін припустилися стратегічної помилки. Вони очікували здійснити бліцкриг і змусити Україну до швидкої зміни влади на проросійську. Та вже на третій день війни російські війська були виснажені запеклим опором ЗСУ. Несподіваною як для Росії, так і для Заходу, стала позиція президента України Володимира Зеленського, який відмовився евакуюватися з Києва. Бойовий дух захисників і національна ідентичність українців лише зміцнилися на тлі невдач окупантів^[124]. Україна отримала підтримку від ЄС і НАТО, а проти Росії почалося впровадження важких фінансових санкцій.^[125]

•  

  Наслідки ракетного удару по Голосіївському району Києва

•  

  Будинок у Києві (проспект Валерія Лобановського, 6-А) після обстрілу 26 лютого

• Руйнування в Чернігові після обстрілу 28 лютого

• Обстріл Харкова 28 лютого

•  

  Руйнування в с. Чайки, Бучанський район на Київщині

•  

  Автобус палає на дорозі з Києва до Харкова

Березень

1 березня відбувся обстріл російськими військами Охтирки, було зруйновано військову частину в місті, загинули численні українські солдати^[126]. Продовжилися обстріли Харкова^[127]. Шторм у Чорному морі завадив висадці російського десанту в районі Одеси та Миколаєва^[128]. В Краснопіллі відбувся перший у цій війні обмін полоненими^[129]. Почалася евакуація цивільних з Волновахи на Донеччині^[130]. Російські війська розпочали фізично знищувати українські телекомунікації, обстріляли телевежу в Києві^[131], що призвело до тимчасової зупинки трансляції телеканалів (та радіомовлення^[132])^[133]. Ворожі снаряди пошкодили загрожували пам'ятнику Жертвам Бабиного Яру^[134]. Водночас окупанти зіткнулися з нестачею продовольства і високоточних боєприпасів, а також перебоями в їх доставці^[55].

Опівдні 2 березня Генштаб ЗСУ повідомив, що українські військові на окремих напрямках «починають перехоплювати ініціативу у російських окупантів», а саме ворожий наступ припинився на Волинському, Чорнобильському, Чернігівському напрямках, напрямках на Малин та Ірпінь, на рубежах Богодухів, Чугуїв, Шевченкове^[135]. Жителі Енергодара, зібравшись на масовий мітинг, намагались не впустити в місто окупантів^[136].

Наступного дня пресслужба Генерального штабу Збройних сил України повідомила, що російсько-окупаційні війська не досягнули успіху майже на всіх напрямках, на яких здійснювали просування вперед^[137].

Вночі 4 березня російські військові обстріляли енергоблоки Запорізької АЕС, виникла пожежа^[138]. Українські військові звільнили аеропорт «Кульбакине» від окупантів^[139]. Основні зусилля російських військ були спрямовані на оточення Києва та Харкова та на терор і придушення опору в заблокованих населених пунктах^[140][141].

Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що він переконаний у можливості України виграти цю війну з Росією, та відзначив «надзвичайну стійкість» українського народу^[142]. Білорусь, як і раніше, не провадила активних військових дій проти України^[143].

Російське Міноборони запевнило, що наказало своїм військам припинити вогонь для евакуації цивільного населення з Києва, Маріуполя, Харкова і Сум. Але пропоновані ним маршрути евакуації допускали евакуацію тільки в Росію і Білорусь. Українські офіційні особи не підтвердили оголошене Москвою припинення вогню^[144].

У наступні дні темп просування ворожих військ значно сповільнився, окупанти були деморалізовані та зайнялися мародерством^[145]. Україна і РФ погодили 9 березня режим тиші та евакуацію цивільних за 6-ма коридорами з 9:00 до 21:00^[146]. Попри це російські війська скинули авіабомбу в район лікарні та пологового будинку в Маріуполі^[147]. Верховна Рада ухвалила закон^[148], яким цивільним особам до кінця війни дозволено застосовувати проти російських військових особисту, мисливську та отриману від влади зброю, причому вони не нестимуть відповідальності за вбивство чи поранення окупантів. Право участі у всенародному спротиві надали також іноземним громадянам та особам без громадянства^[149].

В рамках перемовин між Україною і Росією за посередництвом Туреччини 10 березня відбулася зустріч міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби та міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова у місті Анталія. Головним питанням було домовитися про перемир'я на добу. Крім того, як повідомив Кулеба за результатами зустрічі, його завданням було домовитись про гуманітарний коридор із Маріуполя для вивезення цивільних і доставки гуманітарних вантажів в обложене місто. Але Голова МЗС Росії Сергій Лавров на пресконференції за підсумками переговорів також заявив про готовність Москви продовжувати діалог. Він зазначив, що попередні три раунди контактів з українськими представниками на білоруській території привели до певного прогресу^[150].

Зранку 11 березня російські війська з різними інтервалами обстріляли з повітря аеродроми в Луцьку, Івано-Франківську та цивільну фабрику в Дніпрі^[151]. ЗСУ звільнили від російських окупантів п'ять населених пунктів у Чернігівській області^[152]. В Запоріжжі, Бердянську, Мелітополі тривали акції цивільного спротиву військам загарбників^[153]. Державна прикордонна служба України повідомила, що російські штурмовики СУ, із зальотом на територію України з Білорусі, здійснили бомбардування української території, після чого завдали авіауадарів по території Республіки Білорусь з метою провокації^[154]. У Міністерстві оборони Білорусі заперечили заяву про бомбардування^[155].

В Ірпені окупанти 13 березня розстріляли іноземних журналістів, раніше пов'язаних із New York Times^[156].

У Запорізькій області мешканці міст, тимчасово окупованих російськими військами, як і в попередні дні, продовжили збиратися на акції протесту проти загарбників^[157]. Нарешті розпочалася евакуація частки населення блокадного Маріуполя^[158], проте гуманітарний конвой (вантажу) не вдалося доправити до міста. Також Україна домовилася з РФ про 10 гуманітарних коридорів (з Маріуполем) на 14 березня^[159], з яких спрацювало лише 7 (без Броварського напрямку). Продовжилися обстріли Харкова^[160] та Києва російськими військами. Уламки їхньої збитої ракети впали на дорогу на Куренівці^[161]. Невдовзі після того, як на ЧАЕС відновили постачання електрики, окупанти знову знеструмили її^[162]. За повідомленням Головного управління розвідки, російські війська стали цілеспрямовано знищувати українську сільськогосподарську техніку^[163].

15 березня до Запоріжжя дісталися перші біженці з обложеного Маріуполя^[164]. Українськими воїнами були успішно відбиті атаки загарбників^[165]. Херсонська область повністю опинилася під окупацією. Більшість районів перебували без світла, газу та води, в деяких районах припинилися поставки харчів^[166].

У Генштабі Збройних сил 16 березня повідомили, що Україні вдалося завдати «нищівних ударів по угрупованнях військ окупантів» на тимчасово зайнятих територіях, а на окремих напрямках — перейти у контрнаступ. Війська РФ продовжили завдавати ракетно-бомбові удари по інфраструктурі та густонаселених районах українських міст^[167]. Вперше з початку війни зазнали бомбардувань цивільні об'єкти у Запоріжжі, окупанти завдали удару по Олександрівському району міста Запоріжжя^[168], скинули бомбу на Драматичний театр у Маріуполі, де ховалися від обстрілів сотні мирних мешканців міста^[169]. Володимир Зеленський у виступі перед Конгресом США заявив про ініціативу створити новий союз держав U-24, який швидко реагуватиме на майбутні прояви агресії^[170]. Міжнародний суд у Гаазі ухвалив проміжне рішення на користь України за позовом проти Росії з ухвалою, що Росія повинна негайно зупинити свої військові операції^[171]. Росію виключили з Ради Європи^[172].

До 18 березня окупанти досягли певного успіху лише в Донецькому операційному районі — заблокували вихід до Азовського моря. Зупинений підрозділами Сил оборони, ворог завдавав ракетно-бомбових ударів із застосуванням як високоточної зброї, так і боєприпасів невибіркової дії. Окупанти продовжували частково блокувати Чернігів, Суми та Харків^[173].

19 березня війська України знищили кілька колон техніки окупантів в Миколаївській і Сумській областях. Було знищено командувача 8-ї загальновійськової армії Південного військового округу збройних сил російської федерації генерал-лейтенанта Андрія Мордвічева^[174]. На тимчасово окупованій території Донецької області Росія оголосила чергову хвилю мобілізації, піднявши граничний вік мобілізованих до 65 років^[175]. За висновком Пентагону 22 березня, російські війська за майже місяць війни так і не вирішили проблему поповнення ресурсів, отримали проблеми з логістикою, зв'язком та комунікацією і навіть теплим одягом^[55].

Українські військові кілька разів конкурували з російськими за Макарів^[176]. Дев'ять разів поспіль ЗСУ розбивали збройні сили РФ у селі Чорнобаївка, що була потрібна окупантам як майданчик для наступу на Миколаїв^[177]. 23 березня ЗСУ взяли в кільце міста Буча, Ірпінь та смт Гостомель Бучанського району^[178], а наступного дня підірвали російський десантний корабель «Саратов» у порту Бердянська^[179].

24 березня ЗСУ вдесяте знищило окупантів під Чорнобаївкою^[180], за кілька днів досягнувши кількості перемоги там до 12-и^[181].

Наприкінці березня окупанти зосередили атаки на сховищах пального, щоб ускладнити українцям логістичне забезпечення та створити умови гуманітарної кризи. Не бувши в змозі просуватися по землі, російські війська збільшили кількість повітряних атак по житлових і інфраструктурних районах^[182]. Через значні втрати РФ стала залучати військовослужбовців з частин забезпечення, зокрема і з навчальних закладів. Спроби набору добровольців виявилися малорезультативними. В останні дні березня війська РФ відійшли від Києва, зосередившись на східному напрямі^[183]. 31 числа ЗСУ звільнили Бучу^[184], а окупанти покинули Чорнобильську АЕС^[185].

Квітень

За 1—2 квітня українські військовики звільнили всю територію Київської області. Російські війська продовжили ракетні обстріли Дніпра, Кривого Рогу, Миргорода, Шепетівки, Балаклії, Харкова та Павлоградського району, перебили газогін під Сєвєродонецьком^[186]. Надалі головні зусилля ворога зосередилися на укріпленні позицій на Таврійському та Південнобузькому напрямках, тривали обстріли Харкова^[187].

За тиждень ЗСУ повністю звільнили, після Київщини, Житомирщину, Чернігівщину та Сумщину^[188]. Почалося відновлення інфраструктури та перебудова логістичних ланцюжків для запуску економіки цих регіонів^[189]. В Україну стали повертатися іноземні дипломати, евакуйовані перед початком вторгнення^[190].

На окупованих територіях загарбники надалі посилювали мобілізацію та укріплювали свої позиції, зазнавши невдач у подальшому просуванні фронту^[191]. 13 квітня українські військові 2 ракетами Нептун поцілили у російський ракетний крейсер «Москва», що на початку вторгнення пропонував здатися захисникам острова Зміїного^[192]. Пошкоджений корабель затонув пізніше під час шторму^[193]. Після цього зросла частота ракетних обстрілів українських військ російськими військами як помста за крейсер^[194]. Зокрема ракетних атак зазнали Харків^[195], Київ^[196] і Львів^[197].

Загострилася ситуація в Маріуполі. Бійці полку «Азов» та 36-ї окремої бригади морської піхоти, які боронять місто, неодноразово зверталися з проханням провести евакуацію мирних мешканців, яким також загрожує смерть від російських військових, а також провести деблокаду міста^[198][199]. 11 квітня оборонці Маріуполя повідомили, що близько 21:00 по заводу «Азовсталь», який знаходиться в місті, було скинуто отруйну хімічну речовину^[200][201], проте через становище міста перевірити цю інформацію було неможливо^[202]. 13 квітня підрозділи, які обороняють Маріуполь, пішли на з'єднання і успішно провели цю операцію в межах міста^[203]. 19 квітня на завод «Азовсталь» було скинуто надпотужну бомбу; в укриттях підприємства перебували люди^[204]. Представники української влади (Володимир Зеленський, Дмитро Кулеба, Олексій Арестович та інші) неодноразово заявляли, що Маріуполь — це «червона лінія» у переговорах з Росією, і якщо місто буде «добите», то в України буде лише одне завдання — повне знищення ворога^[205][206]. У середині квітня росіяни неодноразово пропонували оборонцям міста здатися в полон, проте всі пропозиції були відхилені^[207][208].

Після тактичної перемоги України у Київській, Чернігівській та Сумській областях та відступу Росії звідси більшість російських підрозділів, які здійснювали бойові дії та геноцид тут, були передислоковані на схід України, зокрема на Донбас та Харківщину^[209]. У ЗМІ почала ширитися інформація про початок «битви за Донбас» уже найближчим часом.

18 квітня в етері національного телемарафону «Єдині новини» секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що вранці цього дня битва за Донбас почалася наступом російських військ по всій лінії фронту^[210]. Це підтвердив у вечірньому зверненні того ж дня Президент Володимир Зеленський^[211]. Тоді ж голова Луганської ОВА Сергій Гайдай заявив, що росіяни взяли під контроль місто Кремінну, йдуть вуличні бої за нього^[212]. Вранці 19 квітня ворог пішов у наступ по всій лінії фронту на Донецькому та Таврійському напрямках^[213]. Попри всі зусилля, на Донеччині, в Запорізькій та Херсонській областях за квітень фронт на колишній лінії розмежування суттєво не змінився. На півночі Харківської області українські війська трохи просунулися у бік кордону і продовжили утримувати агресора на північному сході від міста. На кордоні з Донецькою областю окупаційні сили, захопивши Ізюм, намагалися просуватися на Слов'янськ та до села Барвінкове. Частково захоплений Маріуполь продовжив спротив, зокрема неприступним для військ РФ виявився завод «Азовсталь». В російському війську почастішали випадки відмов і протестів проти наступу через важкі втрати^[214].

26 квітня за ініціативи США на авіабазі «Рамштайн» у Німеччині відбулася зустріч глав оборонних відомств та начальників штабів понад 40-а держав світу задля координації збройної допомоги Україні. За підсумками зустрічі де-факто було створено антиросійську коаліцію. Німеччина приєдналася до країн-надавачів зброї. Велика Британія та Франція ухвалили постачати в Україну артилерію та зенітно-ракетні комплекси^[215].

Раніше 6 квітня 2022 року в Сенаті США^[216][217] і 28 квітня 2022 року^[218][219] в Палаті представників 417 голосами проти 10 голосів^[220][221] був прийнятий закон про ленд-ліз для оборони демократії Україною від 2022 року. Захід остаточно визначився зі своєю позицією: посилювати санкції проти Росії та підтримувати Україну фінансово й постачанням зброї аж до її перемоги^[222].

Травень

1 травня під час інтерв'ю італійському телебаченню голова МЗС Росії Сергій Лавров заявив, що в Україні панує нацизм, оскільки «найбільші антисеміти — самі євреї». Ці слова спричинили хвилю критики про те, що Ізраїль більше не може лишатися осторонь війни в Україні. Путін згодом вибачився за слова Лаврова перед прем'єр-міністром Ізраєлю Нафталі Беннетом^[223].

5 травня в Іспанії затримали проросійського пропагандиста Анатолія Шарія, підозрюваного в державній зраді України^[224].

Біля острова Зміїний 7 травня українські війська знищили десантний корабель і два зенітних ракетних комплекси. В ніч на 8 травня оперативне командування «Південь» повідомило про знищення біля острова трьох російських катерів^[225]. Того ж дня завершилася евакуація з «Азовсталі» цивільних (крім поранених і медиків)^[226].

9 травня президент США Джо Байден підписав ленд-ліз для України^[227]. Попри прогнози західних ЗМІ, Володимир Путін не оголосив цього дня мобілізації в Росії, як і не визнав, що Росія веде війну проти України^[228].

Російські сили 11 травня зазнали великих втрат при спробі переправитися через річку Сіверський Донець біля Білогорівки. 15 травня українські військові вийшли на межі державного кордону з Росією в Харківській області^[229].

У ніч з 16 на 17 травня військових з «Азовсталі» евакуювали на територію окупованих Новоазовська та Оленівки для подальшої доставки на підконтрольну українській владі територію^[230].

Офіційна влада

Президент Зеленський оголосив воєнний стан і розірвання дипломатичних відносин із Росією та прокоментував її напад словами, що Росія підло і самовбивчо напала на Україну, а російська держава стоїть на шляху зла. ВРУ підтримала введення воєнного стану в Україні голосами 300 народних депутатів^[231]. Президент анонсував також зняття санкцій з усіх громадян України, які готові захищати країну в лавах Сил територіальної оборони^[232]. 25 лютого Президент закликав Путіна сісти за стіл переговорів, наголосивши, що «вторгнення Росії в Україну — це не просто вторгнення, це початок війни проти Європи, проти єдності Європи, елементарних прав людини в Європі, усіх правил співіснування на континенті, проти того, що європейські держави відмовляються ділити кордони силою»^[233]. Кремль повідомив, що готовий провести в Мінську переговори про нейтральний статус України за умови, що Україна складе зброю^[234]. 26 лютого Володимир Зеленський звернувся до прем'єр-міністра Ізраїлю Нафталі Беннета виступити посередником у переговорах із Росією як нейтральна сторона^[97]. 28 лютого Президент підписав заяву на членство України в Європейському Союзі^[123]. Європарламент своєю резолюцією підтримав надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС^[235]. Як повідомив 4 березня радник глави Офісу президента Михайло Подоляк, «Зеленський точно не піде на жодні поступки, які можуть так чи інакше принизити нашу боротьбу, яка сьогодні ведеться в Україні за її територіальну цілісність та свободу»^[236].

Попередній президент України Петро Порошенко сказав, що «Путін, який збожеволів і вийшов проти всього світу, сьогодні загрожує не тільки Україні. Жодна країна світу не може зараз почуватися в безпеці»^[237].

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав: «Світ має діяти негайно. На карту поставлено майбутнє Європи та світу». Він рекомендував ввести проти Росії «руйнівні санкції» негайно, включаючи SWIFT, цілком ізолювати Росію в усіх форматах, надати Україні зброю, обладнання та гуманітарну допомогу^[238]. Дмитро Кулеба закликав також партнерів України розірвати дипломатичні відносини з Росією^[239].

Збройні Сили України спростили процедуру вступу до Сил територіальної оборони та зняли максимальне вікове обмеження в 60 років^[240].

Міністерство освіти і науки України закликало громадян зберігати спокій і розсудливість. За його оголошенням, заклади освіти, за можливості, здійснюватимуть навчання в дистанційній формі^[241]. 25 лютого міністерство рекомендувало припинити на два тижні навчальний процес заради безпеки^[242].

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів звернулося в МАГАТЕ для запобігання використанню окупантами плутонію з Чорнобильської АЕС у військових цілях^[243].

«Укравтодор» закликав населення демонтувати дорожні знаки, щоб дезорієнтувати ворога^[244].

Міністерство цифрової трансформації звернулося до YouTube, Meta і Netflix з проханням зупинити роботу сервісів у РФ і блокувати російські пропагандистські ЗМІ^[245]. В Росії відімкнули Twitter, сповільнено роботу соцмереж^[246]. Українські мобільні оператори Київстар, Vodafone та Lifecell заблокували доступ до своїх мереж для абонентів із Росії та Білорусі^[247]. Міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що з вечора 26 лютого запрацювала гаряча телефонна лінія для росіян, чиїх рідних влада їхньої країни могла відправити на війну в Україну, щоб дізнатися долю зниклих^[248].

27 лютого Україна офіційно надіслала позов проти Росії до Міжнародного суду ООН у Гаазі, щоб притягнути Росію до відповідальності за спотворення нею поняття геноциду^[249].

Верховна Рада 3 березня запровадила кримінальну відповідальність за колабораціонізм та посилила відповідальність за мародерство^[250]. Спеціальними законопроєктами народні депутати запропонували заборонити виправдовувати чи заперечувати збройну агресію Росії проти України 2014 року, називати її «внутрішнім конфліктом» чи «громадянською війною», заперечувати тимчасову окупацію частини території України. Окрім того, під заборону підпадає прославляння окупантів — збройних сил РФ та окупаційної адміністрації^[251].

Рада національної безпеки і оборони зупинила на час воєнного стану діяльність низки політичних партій, якій працюють на розкол України чи колаборацію з ворогом. А саме: «Опозиційна платформа — За життя», «Партія Шарія», «Наші», «Опозиційний блок», «Ліва опозиція», «Союз лівих сил», «Держава», «Прогресивна соціалістична партія України», «Соціалістична партія України», «Соціалісти», «Блок Володимира Сальдо»^[252].

Кабінет міністрів України 9 квітня схвалив повне торговельне ембарго на торгівлю з Росією^[253].

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-терористом із тоталітарним неонацистським режимом, геноцид українців Росією,^[254] заборонила його пропаганду, а також пропаганду акту агресії Росії проти України.^[255]

Релігійні організації

Українське християнське духовенство осудило російську агресію. Митрополит Епіфаній, настоятель Православної церкви України, закликав молитися та боротися проти зла, зауваживши: «Ті, хто розпочав і веде агресивну війну проти України, повинні знати, що за законом Божим та за законами людськими вони — вбивці та злочинці. І за їхній злочин вони дадуть відповідь перед Всевишнім та перед людством, не уникнувши осуду та покарання»^[256].

Настоятель

Глава Української греко-католицької церкви Святослав у своєму зверненні написав: «Історія минулого століття вчить нас, що всі ті, хто починав світові війни, їх програвали, а ідолопоклонники війни приносили лише знищення і занепад власним державам і народам»^[259].

Духовне управління мусульман України осудило воєнне вторгнення РФ до України, закликало народи до мирного розв'язання цієї проблеми, взаємної підтримки, а особисто Путіна — зупинити війну^[260].

Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саїд Ісмагілов сказав, що «ми, мусульмани України, захищаємо нашу землю нестримною люттю і молитвами. Молитвами та зі зброєю в руках» і заявив, що примирення з мусульманами Росії в цьому питанні не буде^[261].

Головний рабин України Моше Реувен Азман звернувся до росіян зі словами припинити вірити російській пропаганді та запевнив, що не боїться померти в Україні. Він вказав росіянам на блюзнірське ставлення їхніх солдатів до єврейських святинь і зумисне вбивство цивільних^[262].

Прибічники війни

Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков назвав воєнний напад Росії на Україну «спецоперацією», але ухилився від більшості запитань щодо її характеру та цілей у розмові з іноземними журналістами^[263]. Пізніше того ж дня він заявив, що Путін готовий провести з керівництвом України перемовини щодо її нейтрального статусу та відмову від розміщення озброєнь^[264].

26 лютого «РИА Новости» помилково опублікувало статтю, заздалегідь підготовану до «повернення України», що мало, як здавалося Росії, відбутися цього дня. Статтю негайно видалили, однак її було збережено у Wayback Machine^[265][266].

Міністерство закордонних справ Росії 10 березня повідомило, що Росія виходить із Ради Європи^[267].

Патріарх Московський Кирило спочатку утримався від однозначних заяв, закликавши до «молитви про найскоріше відновлення миру», але на Прощену неділю 6 березня у своєму «первосвятительському слові» заявив про неприйняття Донбасом «так званих цінностей» ліберального світу з його «гей-парадами», після чого непрямим, хитросплетеним текстом виправдовував російське вторгнення во ім'я захисту цінностей традиційних^[268]. А 13 березня під час недільної служби в московському храмі Христа Спасителя передав так звану Серпневу ікону Божої Матері Віктору Золотову, очільнику Росгвардії — російського силового підрозділу, який бере участь у війні проти України. Митрополит Київський і всієї України Епіфаній осудив дії патріарха Російської православної церкви Кирила (Гундяєва), назвавши це духовним злочином.^[269]

Підтримка політики президента РФ Владіміра Путіна зросла з 69% у січні до 82% у квітні^[270]

Противники війни

• Понад 200 муніципальних депутатів Російської Федерації оприлюднили відкритий лист, в якому засудили збройну агресію Росії проти України. Депутати закликали росіян не брати участь в агресії та не схвалювати її^[271].
• Депутат Держдуми Росії Михайло Матвєєв проголосував за визнання Донецької та Луганської народних республік, але згодом осудив вторгнення Росії в Україну^[272].
• Співвласник «Альфа-Банку» олігарх Михайло Фрідман назвав війну в Україні трагедією і закликав припинити кровопролиття^[273]. Олігарх Олег Дерипаска також закликав припинити конфлікт, спровокований нападом президента Володимира Путіна на Україну^[274].
• Російський чиновник і голова делегації на кліматичній конференції ООН Олег Анісімов на онлайн-засіданні, де брало участь 195 країн, вибачився за вторгнення Росії в Україну^[275].
• Російські громадські діячі створили Антивоєнний комітет Росії та висловили свою незгоду з чинною владою: «Для людей, які виросли на ідеалах звільнення світу від нацизму, загарбницька війна — найбільш страшне і ганебне явище. Неопір такій війні є пособництвом. А протидія — єдина можлива і гідна лінія поведінки». Документ підписали Михайло Ходорковський, Гаррі Каспаров, Сергій Алексашенко, Сергій Гурієв, Юрій Пивоваров, Євген Кисельов, Володимир Кара-Мурза, Дмитро Гудков, Борис Зімін, Євген Чичваркін та Віктор Шендерович^[276].
• Лідер російської опозиції Олексій Навальний, який перебуває в ув'язненні, закликав до щоденних протестів проти вторгнення Росії в Україну^[277].
• Бізнесмен Олександр Конанихін задля денацифікації Росії оголосив винагороду у $1 000 000 за голову Володимира Путіна^[278][279].
• Громадські та політичні діячі Дмитро Ратнер,
• Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році вийшов 160-тий епізод (під назвою «Вакідзасі») мультсеріалу «Масяня». Цей епізод мультсеріалу присвячений війні Росії з Україною (також у цій серії демонструються реальні фотографії руйнувань в Україні, які зробили російські війська) За сюжетом, Масяня (головний герой мультсеріалу) приходить до Путіна й каже йому, що з вини останнього загинуло багато мирних та добрих людей. А тоді дає йому вакідзасі (японський короткий меч) і каже Путіну, що цей меч для єдиного доброго рішення в його житті (даючи натяк, щоб Путін наклав на себе руки). І в результаті так і відбувається за сюжетом^[283]. Після виходу мультфільму Роскомнагляд надіслав творцю мультсеріалу «Масяня» Олегу Куваєву повідомлення про блокування сайту mult.ru, на якому з 2001 року публікувалися всі епізоди цієї серії^[284].

• 36 священослужителів РПЦ виступили зі зверненням щодо припинення війни в Україні. Збір підписів під зверненням продовжується.^[285]
• 7 березня стало відомо про затримання поліцією священника Іоанна Бурдіна з с. Карабаново Костромської області, який у проповіді закликав до миру в Україні, а крім того, також помістив на свому сайті матеріали із засудженням російської агресії. Заарештованого за доносом одного з парафіян клірика звинуватили в «дискредитації збройних сил» і притягли до відповідальності згідно зі статтею 20.3.3 КоАП, наклавши на нього штраф у розмірі 35 000 руб.^[286][287]

Від початку широкомасштабної російсько-української війни територію Білорусі Росія використовувала як плацдарм для наступу на Україну. Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив 24 лютого, що білоруські війська не беруть жодної участі у цій війні, але «якщо треба, будуть»^[289].

27 лютого він підтвердив, що з території Білорусі відбувалися ракетні удари, вмотивувавши їх тим, що з України начебто готувалися удари по територіях проведення військових навчань. Водночас Лукашенко заявив, що військ його держави в Україні нема^[290].

3 березня Олександр Лукашенко заявив, що Білорусь хочуть «заштовхати у війну в Україні» та наголосив, що білоруси боротимуться лише на своїй землі. За його словами, «війна Білорусі з Україною потрібна ворогам, щоб оголити інші кордони Білорусі, але він „розкусив“ цей план»^[291].

4 березня 2022 року ГУР МО України повідомило, що з території Білорусі з аеродрому Ліда вертолітна бригада армійської авіації здійснює бойові вильоти для завдання ударів по Україні^[292].

25 березня 2022 року білоруський добровольчий батальйон імені Кастуся Калиновського склав присягу та ввійшов до складу Збройних сил України^[288].

Докладніше: Міжнародна реакція на російське вторгнення в Україну 2022 року

 

Міжнародна реакція на російське вторгнення в Україну 2022 року

---

   Країни, які засудили вторгнення

   Країни, які дотримуються нейтральної позиції

   Країни, які схвалили вторгнення / заперечують вину Росії

   Немає даних

---

   Росія

   Україна

Російське вторгнення в Україну отримало широкий міжнародний осуд з боку урядів і міжурядових організацій, що зумовило введення нових санкцій проти Росії, які спричинили російську фінансову кризу.  Реакція урядів у всьому світі загалом була негативною, з критикою та осудженням з боку багатьох провідних країн, зокрема Великої Британії, США, Франції, Німеччини, Японії. Європейський Союз запровадив заборону російським літакам використовувати повітряний простір ЄС, заборону SWIFT для деяких російських банків, заборонив деякі російські ЗМІ. Міжнародні організації, зокрема ООН та НАТО, також висловили осудження воєнної агресії РФ. Шириться бойкот Росії та Білорусі з боку неурядових організацій в сферах розваг, ЗМІ, бізнесу та спорту^[293].

Фінансова та правова допомога Україні

Докладніше: Вступ України до Європейського Союзу

• Польща, Словаччина, Угорщина та США погодилися приймати біженців з України^[294].
• Ірландія скасувала візовий режим для України^[295].
• Правління Національного банку Польщі прийняло рішення надати Національному банку України 4 млрд злотих (950 млн доларів США)^[296].
• Президент Молдови Мая Санду заявила, що її держава готова прийняти десятки тисяч біженців^[297].
• Естонія дозволила українцям залишатися в країні після закінчення терміну дії віз^[298]. Пізніше вона пообіцяла передати більше протитанкових комплексів^[299].
• Президент Азербайджану Ільхам Алієв і президент Туреччини Реджеп Ердоган ввечері 26 лютого запропонували організувати переговори з Росією^[300].
• Іспанія, Японія та Італія також засудили вторгнення^[301], згодом Японія заявила про можливість повернення до свого складу Курильських островів, втрачених нею після Другої Світової війни.
• Польща, Румунія, Литва, Латвія та Естонія ініціювали консультації НАТО з безпеки згідно зі Статтею 4 (проведення консультацій у випадку загрози для когось із союзників, або коли хтось із союзників вважає, що існує загроза для їхньої територіальної цілісності, політичної незалежності, безпеки). Уряд Естонії оприлюднив заяву прем'єр-міністра Каї Каллас: «Розлога агресія Росії є загрозою для всього світу та для всіх країн НАТО […]. Найефективнішою відповіддю на агресію Росії є єдність»^[302][303]. Президент Польщі Анджей Дуда виступив за прискорений шлях вступу України до ЄС^[304].
• Meta дозволила українським користувачам блокувати свої сторінки в Фейсбуці після того, як США попередили, що Росія створює списки українців, які підлягають розстрілу або відправленню в табори після вторгнення^[305].
• Президент Франції Еммануель Макрон у розмові з президентом Володимиром Зеленським пообіцяв надання економічної, фінансової підтримки, а також оборонного обладнання^[306].
• Президент Польщі Анджей Дуда також повідомив, що НАТО та ЄС не залишать Україну без підтримки^[306].
• Гана підтримала суверенітет і територіальну цілісність України^[307].
• Японія ухвалила рішення надати $100 млн допомоги та схвалила відімкнення Росії від SWIFT^[308].
• Сполучені Штати Америки ухвалили рішення про надання майже $54 млн доларів додаткової гуманітарної допомоги^[309].
• Президент Естонії Керсті Кальюлайд підтримала Україну^[310].
• Європейський суд з прав людини оголосив про призупинення усіх процесів та комунікацій, які вимагали би відповіді або дій з боку українського уряду^[311].
• Генасамблея ООН засудила вторгнення Росії і закликала негайно вивести війська з України. За відповідну резолюцію проголосувала 141 країна, 5 були проти і 35 утрималися^[312].
• Експрезидентка Литви Даля Грибаускайте закликала НАТО вступити у війну за Україну^[313].
• Російський олігарх Роман Абрамович виставив на продаж англійський футбольний клуб «Челсі» та заявив, що гроші, отримані від продажу, підуть до благодійного фонду «допомоги всім жертвам війни в Україні»^[314].
• Рада ООН з прав людини створила комісію з розслідування військових злочинів проти українців^[315].
• Європейський інвестиційний банк схвалив негайну фінансову підтримку Україні на 668 млн євро^[316].
• Світовий банк погодився надати Україні $723 млн^[317].
• Палата представників Конгресу США проголосувала за надання допомоги Україні в розмірі $13,6 млрд^[318].
• Країни Міжнародної асоціації розвитку, яка є частиною Світового банку, 11 квітня схвалили виділення 1 млрд доларів Україні^[319].

Збройна допомога Україні

Докладніше: Зустріч у Рамштайні та Закон про ленд-ліз для оборони демократії Україною від 2022 року

 

ПТРК Javelin

• Польща 25 лютого доставила в Україну колону боєприпасів^[320].
• Чехія 26 лютого надала кулемети, автомати, снайперські гвинтівки, пістолети та набої вартістю 250 млн грн.^[321]
• Нідерланди 26 лютого погодилися надати Україні зенітні ракети для захисту від повітряних атак^[322].
• 26 лютого Німеччина погодилась відправити 400 протитанкових гранатометів із Нідерландів в Україну^[323], які доставили 2 березня^[324]. Канцлер Німеччини Олаф Шольц повідомив, що Німеччина поставить Україні 1000 одиниць протитанкової зброї та 500 ракет Stinger^[325]. Посол Німеччини Анка Фельдгузен повідомила про відпралення 35 тис. шоломів^[326]. Пізніше Німеччина повідомила про намір поставити Україні 2700 зенітних ракет «Стріла»^[327]. Врешті 26 березня Німеччина доправила до України 1500 зенітно-ракетних комплексів «Стріла», 100 кулеметів MG3 і 8 млн патронів для пістолетів, 350 000 продуктових наборів, 50 медичних транспортних засобів і медикаменти.^[328]
• Прем'єр-міністр Австралії Скотт Моррісон 27 лютого анонсував надання Україні летальної зброї^[329]. На початку квітня було надіслано 20 бронетранспортерів Bushmaster, протитанкову зброю і амуніцію^[330].
• Високий представник Євросоюзу з питань зовнішньої політики та політики безпеки Жозеп Боррель 27 лютого анонсував постачання Європейським Союзом Україні летальних засобів^[331].
• Фінляндія заявила 27 лютого, що надсилає Україні 2000 бронежилетів, 2000 композитних шоломів, 100 носилок, а також обладнання для двох станцій швидкої медичної допомоги^[332].
• ООН (Болгарія, Словаччина та Польща) 1 березня виділили Україні 70 літаків МіГ-29 та Су-25^[333], які базуватимуться в Польщі^[334].
• Міністр оборони Іспанії Маргарита Роблес оголосила 4 березня про доставку 1370 протитанкових засобів та 700 тис. набоїв для штурмових гвинтівок і кулеметів^[335].
• Сполучені Штати схвалили, щоб країни НАТО надавали військові літаки Україні^[336]. 8 березня польський уряд прийняв рішення передати свої літаки МіҐ-29 у розпорядження американських військ на авіабазу Рамштайн і закликав інші країни НАТО зробити так само^[337], що було прокоментовано Куртом Волкером у Твіттері такими словами: «Прекрасні новини! Домовлено відіслати МіҐи з Польщі до України»^[338]. Однак згодом Пентагон не підтримав такої схеми передачі^[339]. Додатковий пакет допомоги, ухвалений 16 березня, включає 800 ПЗРК «Стінгер», 2 тис. ПЗРК «Джавелін», 1 тис. одиниць легкого протиброньового озброєння та 6 тис. протиброньових систем АТ-4, 100 тактичних безпілотних літальних систем, 100 гранатометів, 5 тис. гвинтівок, 1 тис. пістолетів, 400 кулеметів та 400 дробовиків, понад 20 млн боєприпасів для стрілецької зброї, гранатометів та мінометів, 25 тис. бронежилетів і 25 тис. шоломів^[340]. 7 квітня сенат США одностайно підтримав можливість ленд-лізу для України^[341].
• Словаччина передала 8 квітня систему ППО С-300^[342].

Гуманітарна допомога Україні

• Азербайджан надіслав 380 тонн продовольства, ліків і медичного приладдя^[343].
• Туреччина відправила 24 вантажівки з ліками, медичними засобами, продовольством, предметами першої необхідності, одягом та іншим^[344].
• Канада оголосила про намір надіслати в Україну рятувальні засоби на випадок надзвичайної ситуації^[345].
• Китайський Червоний Хрест повідомив про плани надіслати гуманітарну допомогу на 5 млн юанів ($791 тис.)^[346].
• ВООЗ спрямувала в Україну близько 100 тон товарів, зокрема кисень, інсулін, хірургічне приладдя, анестетики, медичним обладнання^[347].

Санкції проти Росії

Докладніше: Санкції проти Росії (2022) та Економіка Російської Федерації (2022)

Держави та наддержавні утворення

ООН

• Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш закликав Росію зупинити агресію проти України, а посли Франції та США заявили, що 25 лютого 2022 року нададуть резолюцію до Радбезу ООН^[348][349].

Рада Європи

• 25 лютого Рада Європи припинила членство Росії в усіх своїх органах за порушення її статуту, а саме статті 3 (про повагу до верховенства права та фундаментальних свобод)^[350]. Також було припинено спрощену видачу віз громадянам Росії^[351].

Європейський союз

• Верховний представник ЄС із питань зовнішньої політики Жозеп Боррель повідомив, що Росія зіткнулася з «безпрецедентною ізоляцією» через її напад на Україну і зазнає «найжорсткіших санкцій», які коли-небудь запроваджував ЄС^[238]. Європейський Союз 25 лютого заморозив активи президента Росії Володимира Путіна і міністра закордонних справ Сергія Лаврова ^[352][353].
• Швейцарія, яка асоціюється з ЄС, але не входить до нього, займала нейтралітет, однак 28 лютого запровадила проти Росії повний пакет санкцій Європейського Союзу^[354].
• ЄС та країни «Великої сімки» 15 березня позбавили Росію преференцій від членства у Світовій організації торгівлі^[355].
• Литва 2 квітня відмовилася від покупок російського газу^[356]. Аналогічно вчинили Латвія та Естонія^[357].

США

• Президент США Джо Байден запевнив, що «США і партнери відреагують спільно та рішуче. Світ притягне Росію до відповідальності»^[306]. Наприкінці 24 лютого Джо Байден заявив: «Путін — агресор. Путін обрав цю війну. І тепер він і його країна зазнають наслідків», а також запевнив у запровадженні додаткових санкцій проти Росії, що «…призведе до серйозних витрат для російської економіки як негайно, так і з часом»^[358]. Речник Держдепартаменту США Нед Прайс повідомив у інтерв'ю, що Зеленський «багато в чому представляє — навіть уособлює — демократичні прагнення та амбіції України — українського народу», а тому є ціллю № 1 для російської агресії^[359]. Сполучені Штати повідомили також, що розглядають можливість накладення санкцій на Центральний банк РФ^[360] і 3 березня вслід за ЄС заморозили активи російських мільярдерів і наближених до кремлівської влади людей^[361]. Однак прохання України про закриття її неба для російських літаків було відхилене 4 березня. США, за словами речника Державного департаменту Неда Прайса, готові посилювати санкції проти Росії^[362]. Президент Джо Байден 8 березня оголосив, що США припиняє імпорт російської нафти^[363], а 11 березня заборонив імпорт з Росії алкоголю, діамантів і морепродуктів^[364].

Велика Британія

• Велика Британія запровадила окремі санкції проти російських олігархів. До переліку потрапили власник футбольного клубу «Челсі» Роман Абрамович, бізнесмен Олег Дерипаска, голова «Роснефти» Ігор Сєчин, голова банку ВТБ Андрій Костін, голова «Газпрому» Олексій Міллер, власник трубопровідної компанії «Транснефть» Микола Токарєв і голова банку «Россия» Дмитро Лебедєв^[365].

Організації

Докладніше: Список компаній, що застосовували санкції під час російсько-української війни

Багато світових компаній у галузях харчування, спорту, технологій, медіа, освіти та фінансів згорнули свою діяльність в Росії, у такий спосіб долучившись до санкцій.

Санкції проти Білорусі

• Європейський Союз 27 лютого анонсував запровадження нових санкцій проти поточного режиму Білорусі на чолі з Олександром Лукашенком, якого Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн назвала «ще одним агресором у цій війні»^[366].
• 2 березня Європейський Союз запровадив санкції проти 22 білоруських воєначальників^[367].

Підтримка Росії та співпраця з нею

Схвалення дій Росії висловили Білорусь, Сирія, Еритрея, Венесуела, Куба, Нікарагуа та М'янма^[368].

Китай має з Росією пакт про співпрацю, що діятиме до 2026 року. Частиною пакту є умова, що Росія розглядає Тайвань як «невід'ємну частину Китаю». Після вторгнення Росії в Україну Китай заявив, що не надаватиме Москві військову підтримку, але зміцнює торгівлю, збільшуючи імпорт пшениці з Росії^[369].

Пакистан та Індія мають тісні стосунки з Росією та продовжують економічну співпрацю, залишаючись нейтральними щодо війни. Ізраїль і Туреччина, що довго співпрацювали з Росією, виступили за те, щоб не відмовлятися від стосунків ні з Україною, ні з Росією^[369].

Протести проти війни

Докладніше: Протести проти російського вторгнення на територію України

За даними ОВД-Інфо, 24 лютого поліція затримала понад 1800 росіян у 51 місті Росії за протести проти вторгнення Росії на територію України.^{[370][371][372][373]} Міністерство внутрішніх справ Росії виправдовувало ці арешти «обмеженнями щодо коронавірусу, у тому числі на публічні заходи», які продовжують діяти^[374]. Російський лауреат Нобелівської премії миру Дмитро Муратов оголосив, що «Новая газета» випустить свій наступний номер українською та російською мовами. Дмитро Муратов, журналіст Михайло Зигар, режисер Володимир Мірзоєв та інші підписали документ про те, що Україна не становить загрози для Росії та закликали громадян Росії засудити війну^[375]. Олена Черненко, журналіст «Коммерсанта», розповсюдила відкритий лист з критикою розпочатої Росією війни, підписаний 170 журналістами та науковцями^[272]. Проукраїнські протести відбулися у кількох посольствах Росії за кордоном, зокрема у Вірменії, Австралії, Азербайджані, Болгарії, Бельгії, Канаді, Естонії, Грузії, Німеччині, Угорщині, Ісландії, Ірландії, Італії, Японії, Казахстану, Молдові, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Румунії, Словаччині, Іспанії, Швеції, Тайвані, Туреччині, Великобританії та США. У Чехії близько трьох тисяч людей протестували проти Росії на Вацлавській площі в Празі.

• Протести проти російської агресії відбулися в Лондоні (Велика Британія), Мюнхені (Німеччина), Дубліні (Ірландія), Таллінні (Естонія), Парижі (Франція), Гаазі (Нідерланди), Токіо (Японія), Римі (Італія), Осло (Норвегія), Мадриді (Іспанія), Відні (Австрія), Стамбулі (Туреччина), Варшаві (Польща) та інших містах. Низка акцій відбулася також біля російських дипломатичних установ^[376]. Протести проти війни пройшли також у Росії^[377], де були розігнані. Російська влада попередила громадян, що участь в антивоєнних протестах може зумовити кримінальне переслідування та кримінальну відповідальність^[378].

Рух бойкоту проти російської та білоруської продукції поширився в деяких країнах, особливо в країнах Балтії. В Естонії багато мереж супермаркетів прибрали з полиць російські продукти та напої^[379]. У Латвії більшість супермаркетів вилучили російські та білоруські продукти, зокрема харчові продукти, напої, журнали та газети; мережі Coop, Rimi, Maxima та Barbora стали найвідомішими мережами супермаркетів, які приєдналися до бойкоту^[380]. У Канаді комітетам із контролю за алкогольними напоями кількох провінцій, включно з Радою контролю за алкогольними напоями Онтаріо^[381], Société des alcools du Québec^[382], Newfoundland and Labrador Liquor Corporation,^[383] Manitoba Liquor & Lotteries Corporation^[384] і Nova Scotia Liquor Corporation,^[385] було наказано вилучити російську алкогольну продукцію з роздрібних магазинів. Уряд Британської Колумбії припинив імпорт російської алкогольної продукції^[386]. У Сполучених Штатах багато барів і алкогольних магазинів також прибрали з полиць російську горілку^[387].

Коментарі

• Посол Китаю в ООН Чжан Цзюнь сказав, що всім сторонам потрібно «зберігати холодну голову й раціональність» і що «особливо важливо наразі уникнути підігрівання напруженості»^[388]. Позиція Китаю полягала в осудженні як розвитку війни, так і запровадження односторонніх санкцій проти Росії^[389]. Помічниця міністра закордонних справ КНР Хуа Чуньїн висловилася за те, щоб не називати події в Україну «у типовому західному стилі» вторгненням^[390].
• Колишній президент США Дональд Трамп спершу похвалив Путіна за «рішучість» і оцінив його дії як «миротворчі». Водночас згодом він закликав молитися за український народ^[391].
• Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон описав російське вторгнення як «катастрофу для нашого континенту» й анонсував, що обговорить ситуацію з лідерами країн «Великої сімки»^[392].
• Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок відгукнулася, що «російський уряд порушує найелементарніші правила міжнародного порядку на очах світу», та заявила, що німецькі дипломати, які залишилися в Києві, покинуть столицю^[393]. Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц назвав напад Росії «чорним днем для Європи» і закликав Путіна зупинитися негайно^[306].
• Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг назвав «безвідповідальним» заклик президента Росії Володимира Путіна підвищити рівень бойової готовності його ядерних сил. Бен Годжес, колишній командувач армії США в Європі, відгукнувся: «Ніхто не повинен дивуватися, що він [Путін] зробить це [такий заклик]»^[110].
• Папа Римський Франциск відвідав російське посольство та провів телефонну розмову з Володимиром Зеленським. Папа висловив «глибокий біль» за страждання країни^[394].
• Голова Ради муфтіїв Росії, муфтій шейх Равіль Гайнутдін, закликав мусульман Росії та всіх інших єднатися навколо молитви за мир, відновлення дружніх стосунків і відвернення повномасштабної війни^[395].
• Верховний муфтій Росії Талгат Таджуддін схвалив рішення Путіна ввести війська в Україну, подякував Путіну за визнання ЛНР і ДНР від імені «мільйонів російських мусульман»^[396].
• Радикальний ісламістський рух Талібан закликав вирішити конфлікт мирним шляхом^[397].
• Понад 150 Нобелівських лавреатів підписали листа на підтримку України, де порівняли Росію з гітлерівською Німеччиною та осудили її дії^[398].

Інші реакції

• Очільниця білоруської опозиції Світлана Тихановська проголосила, що представлятиме Білорусь замість Лукашенка, який, за її оцінкою, більше не є гарантом незалежності та територіальної цілісності Білорусі^[399].
• Премʼєр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі заявив, що Грузія не планує підтримувати фінансові й економічні санкції західних країн проти Росії, зіславшись на те, що це більше нашкодить його країні та населенню^[400].
• Казахстан відмовився допомагати Путіну у війні проти України^[401].
• Президент Туреччини Реджеп Ердоган запевнив, що Україна та Росія є ключовими торговими партнерами, тож конфлікт між двома країнами може завдати шкоди економіці Туреччини. Він засудив вторгнення Росії в Україну як «важкий удар по регіональному миру та стабільності»^[402], а також розкритикував НАТО за відсутність конкретних дій у вирішенні конфлікту (станом на 25 лютого)^[403].
• Президент Сербії Александар Вучич пообіцяв офіційно осудити визнання Росією незалежності ЛНР і ДНР, якщо президент України так само публічно осудить бомбардування Югославії НАТО 1999 року. Він висловив військовий нейтралітет щодо поточної ситуації та підтримку суверенітету України^[404].
• Полковник
• Президент США Джо Байден і Сенат США визнали очільника Кремля В. Путіна військовим злочинцем і кривавим диктатором.^[406][407]
  Президент США Джозеф Байден 13 квітня заявив, що Володимир Путін здійснює геноцид в Україні. Джо Байден став першим зі світових лідерів, який однозначно вжив термін «геноцид» щодо війни Росії проти України^[408].
• Американський мільярдер Ілон Маск вночі з 26 на 27 лютого розгорнув супутниковий інтернет Starlink над Україною і анонсував, що термінали для доступу до нього вже відправлено. Свій жест він пояснив протидією Росії на випадок, якщо вона блокуватиме доступ до інтернету в Україні^[409].
• Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон попередив 19 березня, що Захід не повинен намагатися «нормалізувати відносини» з президентом Росії Володимиром Путіним.
  Міністерка закордонних справ Британії Ліз Трасс заявила, що Кремль, схоже, використовує мирні переговори між Москвою і Києвом лише для прикриття для своїх військових дій^[410].
  29 березня Борис Джонсон заявив, що хоче надати Україні більш летальну військову допомогу, оскільки Володимир Путін «підливатиме масла у вогонь».^[411]
  Також прем'єр-міністр Великої Британії Б. Джонсон після візиту в Україну 6 квітня заявив, що звірства Росії в Бучі та інших містах «близькі до геноциду»^[412].
• Після вторгнення Росії на територію України Папа Франциск виступив із різними ініціативами з метою встановлення миру, зокрема він відвідав Посольство Росії при Святому Престолі^[413]. Вкрай незвичним кроком було те, що Папа на початку березня відправив на допомогу Україні двох високопоставлених кардиналів: кардинала Конрада Краєвського та кардинала Майкла Черні^[414]. 25 березня Франциск здійснив акт посвячення Росії та України^[415].
• Голлівудська акторка Анджеліна Джолі 30 квітня прибула до Львова, де поспілкувалася з українськими переселенцями, на вокзалі зустріла евакуаційний потяг з Донбасу, подякувала залізничникам і волонтерам. Знаменита акторка також пила каву у львівському кафе та рятувалася під час повітряної тривоги у бомбосховищі.^[416]
• Прем'єр Канади Джастін Трюдо 8 травня прибув з візитом в Україну, під час якого відвідав Ірпінь, поновив роботу посольства Канади в Україні, провів плідні переговори з президентом Зеленським, який назвав візит Прем'єра Канади «виявом рішучої дипломатичної і політичної підтримки». Джастін Трюдо запевнив, що Канада і далі надаватиме «необмежену підтримку Україні, її народу і демократії», триватимуть поставки озброєння та фінансова підтримка.^[417]
• Голова Бундестагу ФРН Бербель Бас 8 травня прибула з візитом до Києва, вшанувала памʼять усіх жертв Другої світової війни і провела політичні перемовини^[418]
• Перша леді Сполучених Штатів Джилл Байден 8 травня побувала з візитом в Ужгороді, де зокрема зустрілася з українською першою леді Оленою Зеленською.^[419]
• Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок 10 травня прибула з візитом до України, відвідала зруйновану російськими окупантами Бучу та Ірпінь на Київщині^[420].

Військові втрати окупантів

За даними Генштабу ЗСУ, від початку бойових дій з 24 лютого бойові втрати противника станом на 21 травня орієнтовно становили:

• особового складу — близько 28 850 осіб
• танків — 1 278 од.
• бойових броньованих машин — 3 116 од.
• артилерійських систем — 596 од.
• РСЗВ — 201 од.
• засобів ППО — 93 од.
• літаків — 204 од.
• гелікоптерів — 169 од.
• БПЛА оперативно-тактичного рівня — 462 од.
• крилатих ракет — 104 од.
• кораблів/катерів — 13 од.
• автомобільної техніки та автоцистерн — 2 178 од.
• спеціальної техніки — 43 од.

Дані уточнюються^[421]. Згідно з інформацією міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук, офіційна кількість російських військовополонених в Україні станом на 19 березня становила 562 особи^[422].

Вже в перші дні агресії російські загарбники зазнали значних втрат у живій силі й техніці. У своїй новітній історії Росія в усіх війнах, які вона вела, ще не зазнавала таких великих втрат за такий короткий час^[27]. Загалом за перший день повномасштабного вторгнення втрати окупанта оцінювалися Міністерством оборони України як: близько 800 вбитих, знищено 500 одиниць техніки, 2 батальйони покинули техніку та пішим порядком покинули позиції^[423][424]. У боях за населений пункт Щастя захоплено один танк і одну ЗУ-23-2^[425].

26 лютого 2022 року віцепрем'єрка Ірина Верещук звернулася до Червоного хреста з проханням про допомогу у вивезенні тіл ліквідованих російських окупантів із території України^[426]. Наступного дня, 27 лютого, настоятель ПЦУ Епіфаній з подібним проханням звернувся до керівництва РПЦ. У зверненні йшлося про 3000 тіл загиблих^[427].

Тоді ж Служба безпеки України повідомила, що заблокувала 7 тис. ботів із Російської Федерації, які поширювали неправдиву інформацію про бойові дії. Основними майданчиками для поширення дезінформації, за її словами, були Telegram, WhatsApp і Viber^[428].

За підрахунками журналу «Forbes», станом на 12 березня українська армія знищила військової техніки РФ на понад 5 млрд доларів^[429]. На березень 2022 року питомі втрати російської окупаційної армії становили щонайменше 0,028 % на день або у 2 рази більше, ніж у війні армії СРСР з гітлерівською Німеччиною^[430].

Офіційні дані посадових осіб та ЗМІ РФ щодо втрат збройних сил РФ

25 лютого 2022 року, коли втрати російських загарбників за українськими підрахунками сягали понад 1000 осіб^[27], представник Міністерства оборони Росії І. Конашенков звітував, що «втрат у збройних силах Росії немає»^[431].

Лише 26 лютого 2022 року, на 3-й день війни, коли кількість загиблих російських загарбників обчислювалася у кілька тисяч осіб, в Росії вперше визнали загибель 1 російського військового в Україні, причому це було зроблено не центральною владою, а регіональною — головою Дагестану^[432][433]. У наступні дні ще були поодинокі визнання, зроблені владами регіонального рівня. 2 березня 2022 року Міноборони Росії вперше оприлюднило дані щодо військових втрат Росії в Україні^[434], знизивши їх у своєму звіті щонайменше у 12 разів від фактичних. 25 березня 2022 року Міністерство оборони Росії вперше з 2 березня оновило інформацію щодо кількості російських військових, які загинули за місяць так званої «спецоперації» в Україні. За його даними, було ліквідовано 1351 російського військовослужбовця, тоді як, згідно з даними Генштабу ЗСУ — ліквідованих російських загарбників в понад як 10 разів більше — понад 16 тис.^[435]

Увечері 27 лютого Міністерство оборони РФ визнало наявність убитих і поранених «в ході спецоперації Росії в Донбасі», не назвавши конкретних цифр^[436]. Вночі на сайті інформаційного агентства Росії ТАРС з'явилися дані про загальні втрати Росії у війні: 14 літаків, 5 вертольотів, 102 танки, 536 бронемашин, 15 артилерійських установок, 1 зенітно-ракетний комплекс «Бук», понад 3500 солдатів. Ці дані збігалися з тими, які надавала українська влада. Невдовзі ця інформація була видалена з сайту^[437]. 21 березня російське видання «Комсомольська правда» оприлюднило дані щодо втрат живої сили від Міноборони Росії — 9861 вбитими та 16 153 пораненими військовослужбовцями^[438].

Прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков 7 квітня визнав у інтерв'ю для британського телеканалу «Sky News», що Росія зазнає значних втрат в Україні та назвав це «великою трагедією» для Росії^[439].

Дослідники групи «Медіазона» станом на 22 квітня 2022 року в російських ЗМІ зафіксували підтвердження загибелі не менше 1744 російських військовиків, серед яких 351 десантник, 308 мотострільців, 117 танкістів, 91 морський піхотинець, 78 росгвардійців, 27 льотчиків, 15 моряків, 24 інженери, 45 спецназівців (25 з ​​них служили у ГРУ), 49 артилеристів, 51 військ. РФ з початку війни втратила 317 офіцерів, третина з них — це старший склад (майори, підполковники та полковники). Найвищі втрати особового складу серед вихідців з "неросійських" регіонів — Дагестану та Бурятії^[440]. Дослідники Російської служби Бі-бі-сі станом на 29 квітня 2022 року відзначили підтвердження у відкритих джерелах загибелі 1899 російських військовиків^[441].

7 травня 2022 року під час брифінгу в кабміні Республіки Татарстан з нагоди підготовки до Дня Перемоги глава республіки Рустам Мініханов повідомив, що під час військової спецоперації в Україні загинули 62 військовики з Татарстану^[442].

Втрати ОРДЛО

В перші дні широкомасштабного вторгнення, з кінця лютого 2022 року, російські окупанти почали проводити примусову мобілізацію населення на територіях ОРДЛО. Мобілізація проводилася як через видачу повісток за адресою проживання, так і через затримання на вулиці чи на роботі та доправлення затриманих до військкоматів силоміць. Виїзд чоловікам у віці 18—55 років з ОРДЛО окупаційною владою було заборонено. Арестович в інтерв'ю 17 квітня 2022 року озвучив кількість втрат серед мобілізованих в ОРДЛО приблизно 20 тисяч осіб убитими та пораненими^[443]. До кінця квітня 2022 року російські окупанти практично вичерпали ресурс для примусової мобілізації в ОРДЛО, тому з 20 квітня 2022 року припинили проведення медичних оглядів мобілізованого особового складу.^[444][445]

Втрати України

На ранок 24 лютого було підтверджено смерть понад 40 українських солдатів і 18 цивільних. За оцінками Міністерства охорони здоров'я України, загалом загинуло 57 людей і 169 поранено^[447]. Спершу Генштаб ЗСУ повідомляв, що при обороні острова Зміїний полягло 13 прикордонників^[448], але згодом стало відомо, що принаймні частину військовиків захопили в полон. Згідно з повідомленням Президента Володимира Зеленського, упродовж першого дня українська армія в боях із армією РФ втратила 137 військовослужбовців, серед них 10 офіцерів^[449]. Наступного дня парламентський заступник державного секретаря зі збройних сил Джеймс Гіпі доповів про загибель із початку вторгнення 194 українських військовослужбовців, а також 57 цивільних^[450].

У результаті повітряної атаки російських військ на аеропорт Гостомель під Києвом частково згорів один із найбільших і найпотужніших літаків у світі українського виробництва — АН-225 «Мрія»^[451].

Російська сторона в особі прессекретаря Міністерства оборони РФ генерал-майора Ігоря Конашенкова заявила, що нібито Збройні сили Росії за весь час знищили майже 1 тис. об'єктів військової інфраструктури України «в рамках спеціальної операції на Донбасі», зокрема 38 літаків, 7 вертольотів, 11 безпілотних літальних апаратів і 2 тактичні ракети «Точка-У»^[436].

Президент Володимир Зеленський 12 березня вперше після 24 лютого назвав втрати Збройних сил України у війні з Росією: орієнтовно 1300 українських військовиків загинули^[452]. 16 квітня 2022 року, Президент України під час інтерв'ю телерадіокомпанії CNN повідомив, що у війні з російськими окупантами загинуло від 2500 до 3000 українських військових^[453].

За даними правління штабу Нацгвардії, станом на травень 2022 року загинули 501 військовий Нацгвардії, поранені 1697^[454].

Згідно з Управлінням Верховного комісара ООН із прав людини, станом на початок травня 2022 року, в Україні підтверджено загибель 3496 цивільних і поранення 3760^[455].

Відомі українці, що загинули в боях за Україну

• Ігор Сухих — майстер спорту України міжнародного класу з військово-спортивного багатоборства та рукопашного бою, чемпіон і призер чемпіонатів України, Європи та світу, ветеран АТО, футболіст команди «АТО-Ірпінь». Загинув мужньо боронячи рідний Ірпінь. 26 березня його провели в останню путь у місті Сквира^[456].
• Євген Малишев — біатлоніст, учасник III зимових Юнацьких Олімпійських ігор 2020 року у м. Лозанна (Швейцарія). Загинув 1 березня 2022 року під час оборони Харкова.
• Валерій Чибінєєв — військовик, капітан Збройних сил України, командир роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади. Герой України. Загинув 3 березня 2022 року в день свого народження у боях за смт Гостомель поблизу м. Києва.
• Павло Лі — актор театру і кіно, дубляжу, співак і композитор. Загинув 6 березня 2022 року під обстрілами в Ірпені, де відбувалися запеклі бої з російськими окупантами.
• Олександр Марченко — підприємець і політичний діяч, народний депутат України 8-го скликання. 7 березня 2022 загинув у бою з окупантами в районі київської Пущі-Водиці.
• Олексій Купирєв — чемпіон Європи з боксу серед молоді та суддя міжнародної категорії. Загинув 8 березня у Маріуполі внаслідок обстрілу російських окупантів.^[457]
• Микола Кравченко — громадський і політичний діяч, ідеолог Азовського руху, один із засновників Харківської обласної громадської організації «Патріот України», ветеран полку «Азов». Загинув 14 березня 2022 року.
• Макс Левін (Левін Максим Євгенович) — відомий український фотокореспондент, документальний фотограф. Документував події російського вторгнення; з 13 березня зник, його тіло з вогнепальними пораненням знайшли 1 квітня в околицях села Гута Межигірська на Київщині^[458].
• Юрій Руф (Юрій Романович Дадак) — поет, науковець, громадський діяч, засновник літературно-просвітницького проєкту «Дух Нації»; доцент кафедри технологій лісопиляння, столярних і дерев'яних будівельних виробів Національного лісотехнічного університету України, кандидат технічних наук^[459]. З перших днів російського вторгнення був добровольцем на фронті. У складі львівської 24-ї бригади воював на Луганщині. Загинув від ворожої кулі 1 квітня 2022 року.
• Артур Гриценко — відомий футболіст, на професійному рівні виступав за ФК «Львів» і «Карпати-2». Тривалий час жив у Франції, а після російського нападу повернувся в Україну і вирушив на фронт. Загинув 22 квітня на 44-ому році життя у бою під Харковом^[460].
• Віра Гірич — відома українська журналістка, працювала на каналі Еспресо, Радіо-Свобода. Загинула 28 квітня від удару російської ракети в будинок на Лук‘янівці в центрі Києва^[461].
• Євген Старинець — менеджер телерадіокомпанії «Суспільне Черкаси», фундатор «Суспільного» на Черкащині. Загинув 30 квітня у бою за Попасну на 47-ому році життя, 6-го травня відбулися прощання і похорон у Черкасах^[462].
• Сергій Скальд — поет і військовик, боєць окремого полку «Азов», оборонець заводу «Азовсталь». Загинув у бою в Маріуполі, про що повідомили 9 травня. Сергієві Скальду було 43 роки, родом з Чернівців. Автор збірки «Навиліт. Рими калібру 5,45» та «Інший» (2021), співавтор збірки націоналістичної поезії «Голос крові»^[463].
• Ілля Чернілевський — поет, музикант, сценарист, перекладач фільмів і автор адаптованих пісень для дублювання; син українського поета, кінорежисера і сценариста Станіслава Чернілевського і редакторки дублювання Ольги Чернілевської. Вступив до ЗСУ добровольцем, загинув 13 травня в бою з російськими окупантами.^[464]

Побічні втрати

Докладніше: Репарації з Росії

24 лютого 2022 року поблизу Одеси стався вибух на турецькому судні. Під час вибуху ніхто не постраждав, судно спрямували до Румунії^[465].

25 лютого 2022 року в нейтральних водах Чорного моря було пошкоджено комерційне судно під прапором Молдови з російськими моряками^[466].

25 лютого 2022 року о 12:10 на якірній стоянці морського торговельного порту «Південний» у північно-західній частині Чорного моря після влучення ракети пошкоджено судно «NAMURA QUEEN», яке веде морехідну діяльність під державним прапором Панами^[467].

26 лютого російський військовий корабель дружнім вогнем збив військовий літак Росії над Чорним морем^[468].

2 березня в порту «Ольвія» російська ракета пошкодила судно під прапором Бангладешу «Banglar Samriddhi», спалахнула пожежа^[469]. Росіяни вбили одного члена екіпажу, решту захопили в заручники^[470].

3 березня в одеському порту внаслідок вибуху затонуло естонське вантажне судно «Helt», екіпаж врятувався^[471].

Фрегат «Гетьман Сагайдачний», який перебував на ремонті в Миколаєві, затопили, щоб не дістався ворогові^[472].

11 квітня окупанти захопили в полон екіпаж вантажного судна «SMARTA» під прапором Ліберії та вивезли їх у невідомому напрямку^[473].

Чимало американських і європейських експертів очікували стрімкого просування російської армії впродовж першого тижня війни, захоплення великих територій і ключових міст на сході, півночі та півдні України, а також прогнозували падіння чи принаймні повне оточення Києва в короткотерміновій перспективі. На думку західних спеціалістів, українська армія мала слабку протиповітряну оборону, а російські війська мали критичну перевагу в засобах електротехнічної боротьби та в усіх видах звичайних озброєнь^[474]. За попередніми американськими прогнозами напередодні війни, Києву давали максимум 4 дні, а ЗСУ пророкували втрату 15 000 військовиків, росіянам — 5000^[475]. Утім значна перевага російської армії у танках уже за тиждень боїв виявилася суттєво знівельованою ручними засобами протитанкової оборони, які застосовували українські воїни^[476]. Окрім того, замість анонсованих надсучасних бойових засобів Росія використовувала здебільшого застарілу техніку радянських часів. Серед танків домінували радянські Т-72, натомість жодного разу не був задіяний новітній танк «Армата»^[477]. Навіть після 10 днів боїв, коли жодна з цілей російського керівництва не була досягнута, окремі американські коментатори писали про невідворотну російську перемогу^[478]. Натомість інші військові експерти наголошували на помилках російського командування, які зумовили провал початкової операції та загальний військовий неуспіх^[479]. Сподівання російського командування на швидке просування повітряно-десантних військ до Києва ЗСУ зірвали контратакою зі знищенням злітно-посадкової смуги на Гостомельському аеродромі^[477].

Ключовою проблемою російського вторгнення називають помилкову оцінку російськими спецслужбами настроїв в українському суспільстві. Аналітики британського інституту RISU вважають, що російське командування спиралося на якісні дані соціологічних опитувань, що їх проводило ФСБ в Україні, але хибно інтерпретувало ці дані. Зокрема, низький рівень довіри українців до політичних партій та органів влади російське керівництво сприйняло як свідчення байдужості основної маси населення до заміни українських політичних еліт проросійськими. Окрім того, на думку британських дослідників, аналітики не врахували впливу запуску крилатих і балістичних ракет по великих містах: населення зазвичай украй негативно реагує на такі вибухи, навіть якщо вражаються лише військові об'єкти. Всі ці помилки зумовили недооцінку російським керівництвом готовності українського суспільства до опору^[480].

За твердженням австралійського стратега Пітера Сінгера, Україна спрацювала на випередження в плані пропаганди, передбачаючи фейки та провокації в медіапросторі. Численні героїчні історії про успішне протистояння малих військ великій армії окупантів, як і демонстрація підбитої техніки ворога, змусили більшість українців повірити у швидку перемогу над Росією. Аріель Петрович, науковий співробітник Школи державної політики Мерілендського університету, зазначив, що відмова НАТО вводити війська в Україну була розумним рішенням, адже справила враження на росіян, що їхня держава безсила проти в 30 разів меншої за територією України.

Колишній командувач військ США в Європі генерал-лейтенант Бен Годжес і професор Джуліан Ліндлі-Френч в аналітичній статті від 14 березня 2022 року стверджували, що до кінця березня має відбутися кульмінація війни, адже швидкої перемоги росіянам здобути не вдалося, ресурсів для тривалого наступу вони не мають, а тому війна набуде характеру позиційної війни на виснаження, оскільки українські військовики не матимуть сил для вигнання росіян з країни^[481]. Але 22 березня Міноборони США вже спрогнозувало, що ЗСУ можуть відвоювати території, які окупувала Росія^[482].

Гуманітарні

З початку війни, за даними ООН, з України виїхало понад 6 млн людей. Більшість вирушили до Польщі — 3,3 млн, решта — до Словаччини, Угорщини, Румунії та інших країн. Це стало найбільшою міграційною кризою в Європі з часів Другої світової війни^[483]. 146 тис. іноземних студентів покинули Україну^[484]. Водночас понад 1,6 млн громадян повернулися в Україну з-за кордону^[485]. З 10 травня кількість людей, що повертаються до України, перевищила кількість тих, що виїжджають^[486]. За повідомленням Кабміну, на територію РФ окупанти депортували близько 1,2 млн жителів України^[487].

До лав тероборони від початку вторгнення РФ вступили 100 тис. людей^[488].

Політичні

Росію та її президента Володимира Путіна дедалі більше ізолюють інші країни. Довгострокові союзники різко відвернулися від РФ після її вторгнення в Україну, а західні країни стали надавати Україні різні види допомоги, зокрема і постачати зброю. Надії Путіна на швидку перемогу не виправдалися перед обличчям запеклого опору українських солдатів і добровольців. Президент України Володимир Зеленський відкинув ультиматум Путіна з вимогою капітуляції Києва. Головний потенційний союзник Росії, Китай, відмовився від прямої підтримки, зайнявши нейтралітет^[489].

Деякі іноземні аналітики вказують на паралелі між планами Росії щодо України та планами Китаю щодо Тайваню. Пекін вважає острів Тайвань своєю територією та не виключає його захоплення силою. Тому неодноразово висловлювалися думки, що результат війни в Україні визначить і майбутнє Тайваню як незалежної держави, давши позитивний (або невтішний) приклад. Ключем до вирішення проблеми розглядається позиція одного з найважливіших військових союзників Вашингтона — Японії, бо саме через Тайвань туди відбувається імпорт енергії^[490].

Після виключення Росії з Ради Європи 16 березня 2022 року, російські громадяни втратили право звертатися до Європейського суду з прав людини. Водночас Росія отримала змогу запроваджувати смертну кару^[172].

7 квітня Генеральна асамблея ООН виключила РФ з Ради з прав людини; за виключення РФ проголосували 93 країни, проти — 24^[491][492].

Економічні

Україна

Збитки для інфраструктури України за місяць війни становили $63 млрд^[493].

Українські торгівельні мережі прозвітували 24 лютого, що продуктів є вдосталь, наявних складських запасів вистачить на 15—20 днів. Деякі супермаркети в Києві зачинили, щоб забезпечити безпеку працівників і покупців. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк застеріг, що можливий спекулятивний попит^[494]. «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ДПЗКУ) запустила млини для забезпечення борошном населення та військових підрозділів в умовах воєнного стану^[495]. Планується використати законсервовані млини, щоб виробити 7 тис. тонн пшеничного борошна та 450 тонн житнього борошна^[496]. З 12 березня почала діяти заборона на експорт добрив з України^[497].

Внаслідок пошкоджень, спричинених бойовими діями, понад 1 136 населених пунктів повністю чи частково були знеструмленими до 20 березня. Без електрики опинилися понад 1 млн споживачів^[498]. 23 тис. км доріг загального призначення буио зруйновані (13 % від загальної протяжності)^[499].

На спеціальний рахунок Нацбанку для допомоги ЗСУ надійшло 12,2 млрд гривень пожертв^[500]. Гроші надходили від бізнесу, громадян України та країн ЄС, США, Канади, Британії тощо^[501]. За 25 і 26 лютого українські громадяни, що мають рахунок у ПриватБанку, надіслали на потреби Збройних сил понад 1 млрд гривень^[502]. За тиждень війни громадяни пожертвували вже 6 млрд гривень^[503]. Понад 700 тис. громадян подали заяви на отримання грошової допомоги у зв'язку з втратою роботи^[504].

Постановою Нацбанку було заборонено видавати готівку з рахунків клієнтів в іноземній валюті, проте цю валюту й надалі можна продати та видавати готівкою у гривнях^[505].

З 1 березня уряд України почав продавати облігації для оплати ЗСУ. Міністерство фінансів України повідомило, що кожна річна облігація матиме номінальну вартість 1 000 гривень (33,27 долара США), а відсоткова ставка, запропонована інвесторам, «визначиться на аукціоні»^[506]. За день продали облігацій на 8,1 млрд грн^[507].

НБУ з 1 березня заборонив роботу емітованих у РФ та Білорусі карток^[508].

Гроші, що надавалися вакцинованим від COVID-19 за програмою «єПідтримка» (1 тис. грн на людину), з 2 березня дозволили витрачати на будь-які продукти чи товари. Раніше ці гроші можна було використовувати лише на певні витрати^[509]. 3 березня Володимир Зеленський повідомив, що українці, які втратили можливість працювати через війну, отримають грошову допомогу 6 500 грн^[510], а «ковідну тисячу» призупинили виплачувати^[511].

Верховна Рада 3 березня ухвалила низку законів, якими дозволила націоналізувати все російське майно в Україні й посилила відповідальність за мародерство, диверсії та держзраду, за що загрожує 15 років тюрми або довічне ув'язнення з конфіскацією майна^[512].

Нацбанк 9 квітня зафіксував курс долара на позначці 29,25 грн. до кінця воєнного стану^[513].

Світ

У перший день вторгнення фондові індекси у світі різко впали^[514], а ціни на нафту зросли майже на 6 доларів за барель (на 7 %) після того, як президент Володимир Путін почав військові дії Росії в Україні. Еталонна марка нафти Brent вперше з 2014 року піднялася у ціні до $100 за барель^[515]. 25 лютого Китай призупинив закупки російської морської нафти^[516].

Обвалився також курс криптовалют. Згідно з даними Coinmarketcap, за першу добу після відкритого нападу Росії ринок криптовалют загалом утратив понад $160 млрд^[517].

Ціни на нафту 1 березня піднялися до максимуму з 2014 року. Американська нафта подорожчала на 10 % до внутрішньоденного максимуму $105,14 за барель. Еталонна нафта Brent піднялася приблизно на 8 % до $105,40 за барель^[518]. Президент США розпорядився 31 березня використовувати щодня 1 млн барелів нафти з державного резерву для врегулювання цін на енергоносії^[519].

На Україну та Росію разом припадає близько 14 % світового виробництва пшениці, і вони забезпечують 29 % її світового експорту. Війна та санкції проти Росії зумовили підвищення цін на пшеницю^[520]. Якщо українські поля не будуть засіяні 2022 року, то світ залишиться без найкращих сортів пшениці, яку закупляють зокрема Афганістан, Судан та Ємен, що і так потерпають від продовольчої кризи^[521]. Під загрозою також поставки добрив, що негативно відобразиться на врожайності сільськогосподарських культур і з часом може спричинити зростання голоду в усьому світу^[522].

Роскосмос у відповідь на санкції проти Росії відмовився запускати космічні супутники для мережі OneWeb^[523].

Ціни акцій в Азії впали після пожежі на Запорізькій атомній електростанції. Японський еталонний індекс Nikkei впав на 2,5 %, а Hang Seng в Гонконзі — на 2,6 %. Ціни на нафту зросли на азійських ранкових торгах: ціна нафти Brent перевищила $112 за барель^[524].

Через війну в Україні закрилися два заводи з виробництва неону, звідки надходила майже половина всього неону в світі. Це загрожує суттєвим зменшенням виробництва мікрочипів^[525]. Автомобільні концерни Volkswagen та BMW зменшили виробництво через припинення поставок дротів з України^[526].

За прогнозом Світової організації торгівлі, війна може знизити зростання світового ВВП на 0,7-1,3 %^[527].

Росія

Ескалація Росією війни в Україні спричинила безпрецедентні економічні санкції проти неї^[528]. За їхньою кількістю (понад 6 тис.) Росія посіла перше місце у світі, за нею — Іран, Сирія та Північна Корея^[529].

Російський рубль упав до історичних мінімумів, Центральний банк Росії розпочав валютні інтервенції (значний разовий продаж або закупівлю великих партій іноземної валюти). Курс долара і євро до рубля вранці 24 лютого виріс майже на 10 % і досяг історичних максимумів. Акції найбільших російських компаній упали на відкритті торгів Московської біржі, яка призупинила діяльність з 8 до 10 год. Керівник операцій на валютному та грошовому ринку російського Металінвестбанку Сергій Романчук прокоментував, що «росіянам треба приготуватися до того, що ми відкинуті в минуле на багато років з погляду інфраструктури ринку і загалом»^[530]. Путін попередив керівників бізнесу Росії, що очікується «обмеження» російської економіки, але заявив, що Росія вжила «необхідних заходів»^[531].

Російські мільярдери після запровадження санкцій втратили понад $90 млрд^[532]. Ціни на електроніку в Росії різко зросли через накладені на державу санкції^[533].

Канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що Німеччина, як ключовий торговий партнер Росії, виступає проти відімкнення Росії від банківської системи SWIFT, однак припустив, що такий крок можливий. Таку ж думку підтримав Джо Байден, сказавши, що відімкнення можливе, «але зараз це не та позиція, яку хоче зайняти решта Європи»^[534]. 25 лютого міністр фінансів Крістіан Лінднер висловився, що Німеччина готова відключити Росію від SWIFT, але спочатку має прорахувати наслідки для своєї економіки^[535]. 26 лютого Угорщина, Німеччина та Кіпр повідомили, що не перешкоджатимуть негайному запровадженню такої санкції. Почалася технічна підготовка до ухвалення рішення про відключення Росії від SWIFT^[536]. Згодом частину російських банків відключили^[528].

Російський голова Криму Сергій Аксьонов заявив, що Крим готується приймати воду Північнокримським каналом із Дніпра, проте 24 лютого вона так і не надійшла^[537]. 26 лютого російські сили опублікували відео з нібито підривом дамби, що блокує надходження води. Пізніше з'явилася інформація, що це фейк, оскільки справжня дамба виглядає інакше^[538].

Сервіси Apple Pay та Google Pay 26 лютого припинили роботу в Росії^[539].

Через запровадження санкцій Росія 28 лютого більш ніж удвічі підвищила ключову процентну ставку, рубль впав на 30 % відносно долара США. Центральний банк Росії заявив, що підвищив ставку з 9,5 % до 20 %, аби пом'якшити вплив падіння курсу рубля на ціни^[540]. Центральний банк Росії спочатку відклав відкриття Московської біржі на три години, а потім заявив, що вона буде закрита весь день^[541]. 2 березня депозитарні розписки «Сбербанка» в Лондоні впали більше ніж на 90 % — до 1,7 цента^[542].

Падіння курсу рубля продовжилося, курс російської валюти перевищив 100 рублів за 1 долар^[543]. 9 березня Центробанк Росії увів нові правила, що забороняють продавати громадянам іноземну готівку, а з валютних рахунків можна буде зняти не більше ніж 10 тис. доларів, решта коштів можна видавати лише в рублях за поточним курсом^[544].

За висновком Bloomberg 1 березня 2022 року, «російські ринки починають виглядати непридатними для інвестицій»^[545]. До 4 березня міжнародні санкції скоротили доступні валютні резерви Росії майже вдвічі, включно з депозитами в іноземній валюті та цінними паперами, що поставило Росію на межу дефолту^[546][547].

Володимир Путін 31 березня підписав указ про переведення розрахунків за природний газ із так званими «недружніми» Росії країнами на рублі^[548]. Це дало привід рейтинговим агенціям заявити про можливість дефолту Росії невдовзі. Міжнародна рейтингова агенція S&P оцінила становище Росії на початку квітня як «вибірковий дефолт»^[549].

Культурні

Відкрита агресія Росії проти України потягла широкий бойкот російської культури по світу. Десятки її провідних діячів звільнилися чи були вигнані з посад, а їхні виступи, виставки, покази фільмів були скасовані^[550]. Українські культурні діячі звернулися закликали світ до культурних санкцій проти РФ. Десятки культурних інституцій повністю розірвали співпрацю з РФ^[551][552].

Світові об'єднання художників, скульпторів, фольклористів, дизайнерів вилучили учасників з Росії зі своїх спільнот, тематичних виставок і фестивалів^[551].

Головні українські книжкові мережі та книгарні — Yakaboo, Книгарня «Є», «Клуб Сімейного Дозвілля» — розірвали співпрацю з російськими видавництвами. Деякі стали вилучати продукцію Росії з продажу. Найбільші книжкові фестивалі світу відмовили Росії брати участь із національним стендом^[551].

За агресію проти України Росію вилучили з пісенного конкурсу Євробачення-2022. Багато виконавців і гуртів скасували заплановані концерти в РФ, зокрема Imagine Dragons, Iggy Pop, Brainstorm, Green Day, The Neighborhood, Tommy Genesis, Franz Ferdinand, Apashe, Foals, The Killers^[551].

Санкції проти Росії практично знищили її кіноринок. Sony, Disney, WarnerMedia, Paramount і Universal припинили покази фільмів на території країни-агресора. Внаслідок пандемії COVID-19 російські кінотеатри та виробники фільмів значно скоротили витрати на утримання свого обладнання. Припинення постачання нового обладнання з-за кордону та підтримки програмного забезпечення практично унеможливили подальший розвиток російського кіно. Не останню роль зіграло й те, що багато серіалів імпортували з України. Російське кінопіратство втратило більшу частину фінансування, оскільки основна частина коштів надходила від українських рекламних агентств^[553]. Крім того, Європейська кіноакадемія вилучила російські фільми з премії European Film Awards 2022 року^[551].

Екологічні

Докладніше: Екологічні наслідки російсько-української війни (2022)

Військові дії призвели до серйозних екологічних наслідків для Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської, Київської, Чернігівської та Сумської, областей — це забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, водойм, підтоплення площ, забруднення атмосферного повітря, виведення з ладу значних масивів ріллі, знищення і псування об'єктів природно-заповідного фонду, лісових пожеж (в тому числі в зоні відчуження ЧАЕС) та ін.

За попередніми підрахунками, станом на 1 березня 2022 року загалом в зону військової окупації та бойових дій потрапили території 900 об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) площею 12406,6 км² (1,24 млн га), що становить близько третини площі природно-заповідного фонду України. Під загрозою знищення знаходяться близько 200 територій Смарагдової мережі площею 2,9 млн га^[238]. Українська природоохоронна група повідомила, що військова окупація охопила 44 % найцінніших природоохоронних територій України^[554].

Докладніше: Воєнні злочини під час війни Росії проти України (2022)

Зафіксовані випадки, коли противник використовує державну символіку України та вивішує білий прапор на своїй техніці нібито для того, щоб здатись. Однак після наближення до українських позицій війська РФ починали відкривати вогонь на ураження.^[555] Поблизу села Довгеньке Харківської області 20 квітня 2022 року окупанти намагалися нападати, використовуючи українську військову форму.^[556] Окупанти 17 квітня 2022 року у Запорізькій області готують провокації: Замальовують на техніці літери Z та встановлюють українські прапори.^[557] Російські окупанти 24 квітня 2022 року начепили на свої танки прапори України та намагалися обманути місцевих мешканців, нібито по них стріляють українські війська.^[558] Росія втягує українських дітей у війну: Офіс генпрокурора назвав 8 випадків.^[559]

11 березня 2022 року Організація Об'єднаних Націй заявила, що отримала докази використання Росією касетних боєприпасів у Вугледарі та Харкові^[560][561]. 13 березня 2022 року російські війська застосували у місті Попасна на Луганщині фосфорні боєприпаси, заборонені Женевською конвенцією ^[562].

11 квітня повідомлено про хімічну атаку на Маріуполь. За попередніми даними російська армія могла застосувати зарин^[563].

Дослідники в галузі міжнародного права Дженніфер Траган, Джульєт Макінтайр, Дуглас Гілфойл і Тамсин Філіпа Пейдж заявили, що вторгнення в Україну порушує статут ООН і є злочином агресії відповідно до міжнародного кримінального права; злочин агресії може переслідуватися відповідно до універсальної юрисдикції^{[564][565][566]}. Станом на початок квітня було зафіксовано 1200 випадків воєнних злочинів російських військ тільки на Київщині після її звільнення. Супутникові знімки підтверджують вчинення злочинів силами РФ саме під час окупації^[567].

Від початку відкритої російської агресії проти України задокументовані численні випадки руйнувань житлової інфраструктури, вбивств мирних жителів і мародерства з боку російських військовиків на захопленій українській території^[568]. Внаслідок обстрілів населених пунктів в Україні російські війська зруйнували пам'ятки архітектури та храми^[569]. Станом на 15 березня 2022 року російський агресор вже знищив в Україні 3500 об'єктів інфраструктури, в тому числі 230 об'єктів транспортної інфраструктури, 165 об'єктів життєзабезпечення населення, таких як електропідстанції та газопроводи — повністю або частково зруйновані^[570] Від початку російської агресії в Україні станом на 21 квітня 2022 року пошкоджено 347 закладів охорони здоров'я, 36 — зруйновано.^[571] Російські війська станом на 27 квітня 2022 року зруйнували в Україні понад 18 тисяч об'єктів інфраструктури.^[572]

Управління Верховного комісара ООН з прав людини змогло підтвердити, що станом на 10 травня 2022 року загинуло 3 381 і пораненно 3 680 цивільних через повномасштабну війну Росії проти України. При цьому в організації наголошують, що реальні цифри – значно вищі.^[573] За даними Офісу Генерального прокурора України станом на ранок 16 травня 2022 року більше ніж 650 дітей постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації. За офіційними даними ювенальних прокурорів 229 дітей загинуло та понад 421 поранено. ^[574] Російські окупанти вбивають мирних жителів, викрадають, катують українських журналістів, політиків і громадських діячів, вони також вивозять, депортують українських громадян. Російські окупанти розстрілюють гуманітарні коридори, грабують підприємства, магазини і оселі українців, ґвалтують жінок^[575] Зафіксовані сотні випадків зґвалтувань, зокрема неповнолітніх дівчат, зовсім маленьких дітей і навіть немовляти.^[576][577] Російські окупанти влаштували в місті Буча у Київській області масове вбивство цивільного населення (див. Бучанська різанина).

На сайті російського державного агентства «РИА Новости» з'явилася стаття з закликами вчинити геноцид українців^[578].

Незважаючи на те, що в Росії війну офіційно називають «спеціальною воєнною операцією», Женевські конвенції про збройні конфлікти застосовуються навіть тоді, якщо війна не визнається агресорами. Згідно з Женевськими конвенціями 1949 року, дії російських військових є воєнними злочинами, насамперед — у завданні шкоди життю чи майну цивільного населення. Закон про воєнні злочини спирається на основоположний принцип, згідно з яким потрібно «завжди розрізняти цивільне населення та комбатантів, а також цивільні об'єкти та військові, і відповідно спрямовувати свої дії лише проти військових цілей». Випадкове завдання шкоди цивільним теж є злочином^[579].

Рекордна 41 інша держава звернулася до Міжнародного кримінального суду з проханням офіційно розслідувати воєнні злочини, скоєні Росією в Україні. Головну частину тут складають злочинні дії, спрямовані на деморалізацію цивільного населення^[579]. Постійна представниця США при ООН Лінда Томас-Грінфілд заявила, що російські військовики, які вбивають людей і руйнують міста в Україні, будуть притягнуті до відповідальності, всі їхні дії документуються^[580]. Президент Зеленський заявив, що Росія відповідатиме перед міжнародним трибуналом за масові обстріли Харкова^[581]. Прокурор Міжнародного суду особисто ініціював розслідування злочинів Росії в Україні^[581]. Європейський суд з прав людини виніс рішення, в якому наказав Російській Федерації припинити напади на цивільні об'єкти в Україні та їхнє бомбардування^[582]. Міжнародний кримінальний суд (МКС) приєднався до спільної слідчої групи з розслідування воєнних злочинів Росії в Україні.^[583]

Докладніше: Російська дезінформація під час російсько-української війни

Створення фейкових новин російськими ЗМІ

Протягом нового витка російсько-української війни, розпочатого 24 лютого, російські ЗМІ, контрольовані владою, продовжили практику створення брехливих (фейкових) новин, яку вони проводили з 2014 року. Серед таких новин як усні вигадані повідомлення, так і постановочні вигадані новини з відеорядом^[584].

Телеграм-канали масово поширювало на початку вторгнення неправдиву інформацію про перебіг війни^[585], зокрема, що керівництво України нібито покинуло країну або підписало договір про капітуляцію, населення захоплених міст зустрічає російських окупантів як «визволителів», розмови та повідомлення громадян прослуховують і прочитують українські спецслужби за правилами «воєнного часу» тощо^[586].

7 березня окупанти завезли на Запорізьку АЕС 14 журналістів-пропагандистів для зйомки «вдячних за визволення працівників електростанції» та для виправдання агресії і запевнення громадян РФ, що ЗАЕС в цілковитій безпеці^[587].

За повідомленням уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової 6 квітня, російські військові викрадають українських цивільних чоловіків, щоб видавати їх за військовополонених^[588]. Свідчення російських воєнних злочинів РФ активно заперечує, називаючи їх підробками^[589].

Контроль над ЗМІ в Росії

В РФ місцевим ЗМІ заборонили використовувати слово «війна» у матеріалах, що стосуються «воєнної операції» Росії в Україні^[590].

3 березня 2022 року Комітет Держдуми Росії з держбудівництва та законодавства схвалив поправку про запровадження відповідальності та штраф до 5 млн рублів або позбавлення волі терміном до 15 років за «публічне поширення завідомо неправдивої інформації про використання Збройних сил Російської Федерації».^[591] Депутати Державної думи РФ схвалили у першому читанні поправки до Кримінального Кодексу про покарання до 15 років позбавлення волі за «дезінформацію про дії Збройних сил РФ у воєнних операціях»^[592]. Перші карні справи за цими поправками були відкриті в Росії в Томській області 16 березня 2022 року проти пересічних громадян (Див. Антивоєнні протести в Росії (2022)).^[593]

Російська Федеральна служба з нагляду у сфері зв'язку, інформаційних технологій та масових комунікацій звернулася до цілої низки ЗМІ з вимогою про видалення «недостовірної інформації про спеціальну воєнну операцію ЗС Росії із захисту Донбасу». Згодом на вимогу Генпрокуратури Роскомнадзор заблокував доступ до інтернет-ресурсів радіостанції «Ехо Москви» та телеканалу «Дождь»^[594]. Заблоковано також телеканал «Настоящее время», створений «Радіо Свобода» з участю «Голосу Америки», радіостанцію «Ехо Москви», «The Village», «Тайга.інфо», «DOXA», «The New Times» та низку українських видань^[595]. Після початку бойових дій в Росії протягом тижня було заблоковано кілька ЗМІ,^[596] зокрема були закриті опозиційні канали «Дождь» і «Ехо Москви»^[595].

29 березня 2022 Роскомнагляд звернувся до адміністрації Вікіпедії з вимогою стерти правдиву інформацію про війну Росії проти України.^[597][598]

Російська пропаганда щодо війни Росії проти України

Президент Росії Путін і російська пропаганда називають агресивну війну Росії проти України «спеціальною воєнною операцією на Донбасі» з метою «демілітаризації та денацифікації України»^[599]. Неонацизм є головною темою проросійської пропаганди, він приписується чинній українській владі та її союзникам. Насправді в Україні відсутні ознаки нацизму, а це зокрема: територіальні амбіції, спонсований державою тероризм, расизм, нестримний расовий антисемітизм, фанатизм, диктатура, пропаганда агресивної війни, імперські амбіції. В Україні 2015 року прийнято закон про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки.^[600][601] В Україні прийнято закон про запобігання та протидію антисемітизму і про кримінальну відповідальність за антисемітизм.^[602][603] Незважаючи на наявність в українському суспільстві окремих елементів ксенофобії, ніякої широкої підтримки нацизму та ультраправої ідеології нема ні в уряді, ні в армії, ні на виборах. Президентом України став російськомовний єврей Володимир Зеленський^[604], який виграв президентські вибори 2019 року, в той час як його опонентом був українець^[605]; в ході парламентських виборів 2019 року ультраправі націоналістичні партії не змогли отримати жодного місця у Верховній раді України.^[606][607] Проти звинувачень України в нацизмі висловилися провідні політики й авторитетні дослідники нацизму та геноциду: Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш^[608], канцлер Німеччини Олаф Шольц^[609], голова комісії ЮНЕСКО щодо попередження геноциду Александр Гінтон^[610] і приблизно 150 вчених-істориків з різних країн, які підписали спеціальну заяву з цього приводу.^[611] З критикою звинувачень Путіна на адресу Зеленського в неонацизмі і геноциді виступили Меморіальний музей жертв Голокосту в Освенцимі^[612] і Меморіальний музей Голокосту у Вашингтоні.^[613]

Російським школам роздали методички, як виправдовувати війну Росії проти України перед дітьми.^[614] У російських вишах, школах та дитячих садках проводять пропагандистські заняття на виправдання війни з Україною^{[615] [616] [617]}. В Росії продають паски, прикрашені головним символом російського нацизму — білою літерою Z на зеленій глазурі.^{[618][619][620]} Росіяни переписують підручники з історії: прибирають згадки про Україну і Київ.^[621]

Протести в Росії проти війни не отримали висвітлення у провладних ЗМІ. За участь у протестах поліція затримала вже понад 6 тис. людей^[622].

Докладніше: Українсько-російські переговори (2022)

У ході розмови в полудень 27 лютого 2022 року Президента України Володимира Зеленського із самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком домовлено, що українська делегація зустрінеться з російською без попередніх умов на українсько-білоруському кордоні в районі річки Прип'ять^[111].

27 лютого українська делегація прибула до кордону з Білоруссю на переговори з Росією^[623]. Самі переговори відбулися 28 лютого. Жодного рішення не було прийнято, лише окреслено деякі пріоритетні теми для наступних обговорень. Увечері сторони повернулися до своїх столиць^[624].

Другий раунд завершився 3 березня в Білорусі. Було ухвалено тільки рішення про організацію гуманітарних коридорів^[625]. Попри оголошені наміри, російські війська продовжували обстріли в заявлений час тиші, звинувачуючи українську сторону в зриві домовленостей^[626].

Третій раунд переговорів відбувся 7 березня в Білорусі. Сторони домовилися про покращення логістики гуманітарних коридорів^[626].

10 березня відбулися переговори міністрів закордонних справ України і Росії, Дмитра Кулеби та Сергія Лаврова^[627]. На зустрічі йшлося про припинення вогню на 24 год., однак прогресу щодо цього сторони не досягли^[628].

Російська агресія дуже скоро отримала відображення в українському мистецтві як ілюстрації, постери та колажі, що підтримують бойовий дух захисників і висміюють ворога. Частина митців продають свої роботи, щоб виручені кошти передати ЗСУ. Деякі країни, що підтримують Україну, проводять виставки цих робіт у мистецьких центрах, галереях, освітніх просторах^{[629][630][631]}. Численні світові видання відгукнулися на російську агресію в Україні карикатурами, де висміювали різні проблеми: від байдужості Путіна до життя власних військ і до залежності Заходу від нафти^[632].

З'явилися низка «народних» пісень і пісень авторського виконання. З-поміж них хітом стала «Байрактар». Пісню «Василина» переробила на «Джавеліне» студія «Мамахохотала». Христина Соловій переспівала італійську «пісню партизанів» — «Bella Ciao» як «Українська лють». Соліст гурту «Karta Svitu» Іван Марунич у перші дні повномасштабного російського вторгнення написав пісню «Крила» про неймовірну здатність українців гуртуватись і давати відсіч ворогові^[633]. Гурт «Пирятин» присвятив темі війни пісню «І москаля нема, немає москаля» (в оригіналі «Арта» 2018 року). Сергій Бабкін переспівав «Я — солдат» і присвятив її нападу Росії на Україну. Пісня «У мене немає дому» гурту «Один в каное» стала гімном українських біженців^[634].

Особливої популярності набув трек «Доброго вечора, ми з України» від PROBASS ∆ HARDI, реліз якого відбувся ще у жовтні 2021 року^[635][636], назва якого стала популярним неофіційним військовим привітанням в Україні під час війни. Нею розпочинає свої відеозвернення голова Миколаївської обласної державної адміністрації Віталій Кім^[637], а також Збройні сили України^[638][639], міністр оборони Резніков^[640], журналісти. Зі слів виконавців треку, він лунає у багатьох бомбосховищах України та підіймає дух українців. Трек вийшов на 8 місце в українському чарті Apple Music у березні 2022 року^[641].

Окрім того, за час війни пісня «Стефанія», яку український фольк-реп гурт Kalush Orchestra записав для виступу на Пісенному конкурсі Євробачення 2022, стала певним символом боротьби за свободу, адже користувачі соціальних мереж підкладали цю пісню на фон відеороликів, присвячених героїчній боротьбі України проти Росії^[642]. За словами соліста гурту Олега Псюка, «Стефанія» стала піснею-подякою не лише для його матері, якій він її і присвятив, а для всіх мам, які переживають за своїх дітей та оберігають їх від лиха війни^[643]. Гурт став переможцем Євробачення, набравши у підсумку 631 бал. Результат голосування телеглядачів за українську пісню – 439 балів – є рекордним в історії конкурсу.

Гурт Pink Floyd опублікував 8 квітня 2022 року композицію «Hey, Hey, Rise Up!» на підтримку України в російсько-українській війні, де було використано вокал Андрія Хливнюка з першим куплетом пісні «Ой у лузі червона калина». Назва композиції «Hey, Hey, Rise Up!» взята з передостаннього рядка пісні: «Гей, гей, підіймемо!»^[644]. А 22 квітня культовий гурт Океан Ельзи оприлюднив пісню «Місто Марії», яку присвятив захисникам Маріуполя^[645].

У TikTok набув популярності інтернет-мем Чмоня — полонений колаборант, якого висміюють за незграбний зовнішній вигляд.^[646][647].

• Рашизм
• Російсько-грузинська війна (2008)
• Придністровська війна
• Російська пропаганда
• Російсько-українська інформаційна війна