Стецько Ярослава Йосипівна

<img alt="Nuvola apps kaboodle.svg" src="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/Nuvola_apps_kaboodle.svg/30px-Nuvola_apps_kaboodle.svg.png" decoding="async" width="30" height="30" data-file-width="128" data-file-height="128"> Зовнішні відеофайли
<img alt="Nuvola apps kaboodle.svg" src="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/Nuvola_apps_kaboodle.svg/16px-Nuvola_apps_kaboodle.svg.png" decoding="async" width="16" height="16" data-file-width="128" data-file-height="128">	на ютубі // Борис Машлянка. — 2013. — 23 травня.

Ярослава Йосипівна Стецько
5-та Голова ОУНР
	1991 — 2001
Попередник	Олеськів Василь
Наступник	Андрій Гайдамаха
2-й Голова АБН
	1986 — 1996
Попередник	Ярослав Семенович Стецько
Наступник	посада скасована
1-й Голова Конгресу Українських Націоналістів
	1992 — 2003
Попередник	посада заснована
Наступник	Олексій Григорович Івченко
Народилася	; ; 14 травня 1920; село Романівка, нині Теребовлянський район, Тернопільська область
Померла	12 березня 2003 (82 роки); Мюнхен
Похована	Байкове кладовище
Відома як	політична діячка
Громадянство	Україна
Національність	українка
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка»
Політична партія	Конгрес українських націоналістів
У шлюбі з	Ярослав Семенович Стецько
Релігія	греко-католичка
Нагороди
	Медіафайли у Вікісховищі

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Стецько.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Музика.

Яросла́ва (Сла́ва) Йосипівна Стецько́ (уроджена Ганна Йосипівна Музика; 14 травня 1920, Романівка, нині Теребовлянський район, Тернопільщина — 12 березня 2003, Мюнхен) — українська політична діячка, журналістка, співорганізаторка Червоного Хреста УПА, жіночої мережі та юнацтва ОУН, Антибільшовицького блоку народів (АБН). Дружина Ярослава Стецька. Голова ОУН(б) (1991—2001). Перша лідерка партії Конгрес українських націоналістів (КУН). Депутатка Верховної Ради України другого, третього і четвертого скликань.

Життєпис

Пам'ятна дошка від Президента України в Мюнхені

Закінчила Теребовлянську українську гімназію, була діяльною в Марійській дружині^[1]. Членкиня ОУН із 1938 року^[2]. У 1939 році закінчила навчання в гуманітарному ліцеї й стала вчителювати в селі Юшківці (тепер Стрийського району). 1941 року розпочала навчання на будівельному факультеті Львівської політехніки.

1943 року ув'язнена німцями у Львові. 1944 року за вказівкою Проводу ОУН виїжджає за кордон. 1945 року бере участь у звільненні з-під більшовицького арешту на території Чехії пораненого Ярослава Стецька. Членкиня Проводу ОУН.

1946 року одружується з Ярославом Стецьком. У Мюнхені завершує технічні та мовні студії в Правничому інституті (німецька та французька мови).

Членкиня Центральної Управи СУМ (1948—1953)^[2]. з 1968 року — керівниця сектора зовнішньої політики Проводу ОУНр. Була членкинею ЦК Антибільшовицького блоку народів (АБН), президенткою АБН, головною редакторкою ABN-Correspondence (з 1948), квартальника «Ukrainian Review» та різних видань АБН, організаторкою конференцій АБН та учасницею міжнародних антикомуністичних конгресів, співорганізатором Європейської Ради Свободи.

Після здобуття Україною незалежності 24 серпня 1991 року повернулася на Батьківщину, пробувши довгі роки у вимушеній еміграції й не набувши іноземного громадянства.

Очолювала Конгрес Українських Націоналістів з 1992 року. У 1991—2001 роках — голова проводу ОУН(б).

Депутатка Верховної Ради України другого, третього та четвертого скликань від виборчого округу № 89 Івано-Франківської області. Найстаріша депутатка, через це відкривала засідання новообраної Верховної Ради.

Померла в мюнхенській лікарні 12 березня 2003 року, не доживши двох місяців до свого 83-го дня народження. Була похована 16 березня на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 49б).

Освіта

Освіта вища. Львівська Політехніка, школа політичних наук (Мюнхен), конференц-перекладачка.
За фахом перекладачка з англійської, французької та німецької мов. Володіла польською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською, словацькою, білоруською мовами.
Спеціальність: соціологиня, психологиня, політологиня. Магістерка.

Нагороди й відзнаки

Могила Ярослави Стецько на Байковому цвинтарі

1993 — Почесна громадянка Львова.
2000 — Орден княгині Ольги III ступеня^[3].

Вшанування пам'яті

Пам'ятна дошка на одному з будинків у Івано-Франківську

Пам'ятна дошка на одному з будинків у Яремчі

Докладніше: Вулиця Ярослави Стецько

У Києві та Івано-Франківську на її честь названо вулиці.

Література

В. І. Головченко. Стецько Ярослава Йосипівна // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
Дитинство Ярослави описане в книзі оповідань для дітей «Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько»^[4]
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Кушнерик Г., Мельничук Б., Субчак А. Стецько Ярослава Йосипівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 350—351. — ISBN 978-966-528-279-2.
Українська жінка у визвольній боротьбі (1940 —1950 рр.): Бібліографічний довідник / Упорядник Мудра Н. П. Вип. 2. — Львів : Світ, 2006. — 192 с.
Черченко Ю. А. Стецько Ярослава Йосипівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 855. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.