Призначення | Ракета космічного призначення | |||
---|---|---|---|---|
Виробник | Orbital Sciences Corporation (констр. 1 ст. — ПівденМаш) | |||
Країна |
(![]() ![]() | |||
вартість запуску (2021) | $80-85 млн. ($12,9 тис. за кг)[1] | |||
Розміри | ||||
Висота |
серія: ·110/120: 40,5 м, ·130: 41,9 м, ·230: 42,5 м | |||
Діаметр | 3,9 м | |||
Маса | 230: без КВ 329'500 кг | |||
Ступенів | Від 2 до 3 | |||
Вантаж | ||||
Вантаж на НОО |
8'000 кг | |||
Вантаж на МКС |
5'425 кг | |||
Вантаж на Нπ =600 км |
5'160 кг | |||
Споріднені ракети | ||||
Історія запусків | ||||
Космодроми |
САРК, ![]() | |||
Всього запусків | 10 (110-2, 120-2, 130-1, 230-5) | |||
Невдалих | 1 (130) | |||
Перший запуск |
·110: 21 квітня 2013, ·120: 10 січня 2014, ·130: 28 жовтня 2014, ·230: 17 жовтня 2016 | |||
Останній запуск |
·110: 18 вересня 2013, ·120: 13 липня 2014, ·130: 28 жовтня 2014, ·230: 21 травня 2018: ·230: 15 лютого 2020, ·230: 20 лютого 2021 | |||
Перший (100-ї серії) ступінь | ||||
Двигуни | 2 Aerojet AJ26-62 | |||
Тяга | 3'265 кН | |||
Питомий імпульс | рів. моря: 297 с вакуум: 331 с | |||
Тривалість горіння | 235 с | |||
Паливо | рідкий кисень/гас RP-1 | |||
Перший (200-ї серії) ступінь | ||||
Двигуни | 2 РД-181 | |||
Тяга | 425,2 тс або 4'167 кН | |||
Питомий імпульс | рів. моря: 312 с вакуум: 339,2 с | |||
Тривалість горіння | 215 с | |||
Паливо | рідкий кисень/гас RP-1 | |||
Другий | ||||
Довжина | 6 м | |||
Діаметр | 3,9 м | |||
Двигуни | ||||
Тяга | 30A: 259 кН, 30В: 293 кН, 30XL: 474 кН | |||
Тривалість горіння | 30A: 136 с, 30В: 127 с, 30XL: 156 с | |||
Паливо | TR-H8299/алюміній | |||
Третій(опц.) ступінь | ||||
Двигуни | 1 STAR-48V | |||
Тяга | кН | |||
Паливо | тверде |
Antares (попередня назва Taurus II) — це ракета-носій (РН), розроблена американською компанією Northrop Grumman Innovation System (колишня Orbital Sciences Corporation) за активної участі КБ «Південне», ПівденМаш та інших підрядників. Належить до ракет середнього класу. Вона є двоступеневою і призначена для запуску корисних вантажів масою до 8'000 кг[2] (15000 фунтів) на низьку навколоземну орбіту, а саме — на МКС. Це відбувається в межах програми співробітництва Commercial Resupply Services з NASA за допомогою космічного корабля Cygnus.
НАСА надала компанії «Orbital» право участі в програмі Commercial Orbital Transportation Services (COTS) — програмі, що допомогла створити космічний корабель Cygnus (Лебідь).
Спочатку носій мав назву «Taurus II» однак 12 грудня 2011 року назва була змінена на «Антарес». Зміну назви пояснили тим, що РН такого масштабу і значущості заслуговує свого власного імені, так само, як Pegasus, Taurus, та Minotaur, які були розроблені раніше.
Програма COTS отримала від НАСА $171 млн; Orbital Sciences планує інвестувати в проєкт ще $150 млн, крім того, з них $130 млн на носій і $20 млн для космічних апаратів.
10 червня 2008 року було оголошено, що Середньоатлантичний регіональний космопорт, на острові Воллопс у Вірджинії, буде основним космодромом для ракети. Запуск буде здійснюватись з майданчика 0A, який є зруйнованим стартовим майданчиком для ракети носія Conestoga та який перебудований для обслуговування ракети-носія "Антарес". Запуски з острова Воллопс дозволять доставляти вантажі на МКС та орбіту настільки ж ефективно, як і з мису Канаверал, штат Флорида, будучи менш людними. Планується, що ракета-носій "Антарес" здійснить перший політ з габаритно-ваговим макетом корабля Cygnus.
10 грудня 2009 року відбувся ATK тест запалювання двигуна Castor 30 для його застосування, як маршового двигуна другого ступеня ракети-носія "Антарес".
22 лютого 2013 року були успішно проведені вогневі випробування першого ступеня ракети-носія[3] Під час вогневих випробувань двигун першого ступеня працював 29 секунд. Після вогневих випробувань першого ступеня триватиме підготовка до першого запуску ракети-носія «Антарес» з габаритно-масовим макетом транспортного корабля «Cygnus».
17 квітня 2013 року запланований пуск ракети-носія "Антарес" був скасований за 12 хвилин перед стартом через технічну несправність: самовільне від'єднання кабелю зв'язку від другого ступеня ракети-носія[4].
20 квітня 2013 року[5] запланований пуск було скасовано через несприятливі погодні умови: швидкість вітру перевищила безпечний дозволений рівень. Перший запуск відбувся 21 квітня 2013 року о 21:00 GMT відповідно до скорегованого плану[6] і виявився успішним[7]. Після цього відбулось три успішних запуски «Антарес»: демонстраційний політ до МКС 18 вересня 2013[8] р. і два польоти до МКС з вантажем (9 січня і 13 липня 2014 р.).
28 жовтня 2014 року, ракета-носій "Антарес" з транспортним космічним кораблем «Cygnus» і близько двох тонн вантажу для МКС мала стартувати з Середньоатлантичного космопорту на острові Уоллопс у штаті Вірджинія, США, але ракета вибухнула приблизно на 10 секунді після старту під час роботи двигунів першого ступеня[9].
15 лютого 2020 року, о 22:21 за київським часом, з Центру космічних польотів на острові Воллопс у Вірджинії (США), було здійснено успішний запуск ракети-носія «Антарес» з транспортним космічним кораблем «Cygnus», яка на замовлення NASA доставить до МКС близько чотирьох тонн вантажу, в тому числі мобільну лабораторію SpaceLab для вирощування тканин і клітин та космічну теплицю, в якій будуть вирощувати редьку[10].
20 лютого 2021 року, о 19:36 за київським часом, з Центру космічних польотів на острові Воллопс у Вірджинії (США), було здійснено перший у 2021 році успішний запуск ракети-носія "Антарес". Ракета вивела на орбіту автоматичний вантажний транспортний корабель «Cygnus», на борту якого міститься приблизно 3700 кг корисного вантажу NASA для МКС.[11][12]
На ракетах серії 110 і 120 перший ступінь використовував гас RP-1 і рідкий кисень як компоненти палива для живлення 2-х доопрацьованих двигунів НК-33 (продаються компанією Аероджет як двигун AJ-26-62). Оскільки Orbital мала мало досвіду з великими рідинними ступенями та кріогенними компонентами, для роботи по першому ступеню Antares був укладений контракт з ДП КБ «Південне», розробником ракет космічного призначення серії «Зеніт». Ділянка робіт «Південного» включає основний етап робіт з паливними баками і пов'язаним з ними обладнанням. Основним завданням КБ «Південне» є розробка та контроль виготовлення на заводі Південмаш ємностей для палива, баків високого тиску, клапанів, давачів, системи подачі пального та живлення, труб, дротів та іншого пов'язаного з ними обладнання. Як і «Зеніт», Antares має 3,9 метра в діаметрі.
Для серії ракет 230 через загрозу корозії і обмеженого постачання двигунів Aerojet AJ26-62, після втрати ракети у жовтні 2014 року Orbital заявила, що змінить старі двигуни на першому ступені на більш потужніші РД-181. На листопад 2017 року уже здійснено дві успішних місії постачання до МКС Cygnus CRS OA-5 і Cygnus CRS OA-8Е.
Другий ступінь оснащено твердопаливним двигуном Castor-30, який розробила компанія ATK (як похідну від твердопаливної ступені Castor 120). Збільшений другий ступінь буде оснащено двигуном Castor-30XL, який в наш час[коли?] розробляється компанією АТК на замовлення Orbital для підняття більш важких корисних навантажень.
Третій ступінь повинен бути розроблений в Orbital, як похідний від попередніх проєктів. Передбачається, що на ньому буде двигунна установка, що працює на самозаймистих компонентах палива. Обладнання буде похідним від бортового двигуна системи OSC Star 2 bus; інші елементи будуть використовувати системи від місії космічного апарату DART, в якій Orbital була генеральним підрядником. Також є варіант третього ступеня на основі твердопаливного двигуна Star-48V, що використовувався на інших американських РН.
Перші два рейси (версія Antares 110) буде використовувати двигун Castor 30А, наступні два рейси (версія Antares 120) буде використовувати форсований Castor 30B. На другому ступені в наступних польотах може використовуватись Antares-130 з версією двигуна Castor-30XL на верхньому ступені.
Робота над ракетою Antares спрямована на досягнення 98 % або більше надійності запуску. Вона буде розроблена, виготовлена і запущена з використанням подібних підходів до керування, інженерних стандартів і виробництва й випробування процесів, використовуваних в інших засобах запусків.
Порівняння характеристик РН легкого класу | |||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ракета-носій | Країна | Перший політ | кількість запусків в рік (всього) | Широта СК | Старт. маса, т | Маса КН, т | Успішних. пусків, % | Вартість пуску, млн $ | |||
НОО¹ | ГПО | ССО² | |||||||||
«Дніпро»[13] | ![]() |
21.04.1999 | 1-3 (17) | 46° / 51° | 211 | 3,7 | 2,3 | 94% | 30,7[14] | ||
«Рокот»[15] | ![]() |
20.11.1990 | 1-2 (18) | 46° / 62° | 107,5 | 2,1 | 1,6 | 89% | 22,5 (€15)[16] | ||
«Вега»[17] | ![]() |
13.02.2012 | 2(2) | 5° | 137 | 2,3 | 1,6 | 100% (2 пуски) | 42[18] | ||
«Циклон-4М» [19] | ![]() |
~2020[20] | 0 | 45° | 193 | 5,685 | 1,6 | 3,91 | 23³ | ||
«Союз-2.1в»[21] | ![]() |
28.02 2013 | 1 | 62° | 160 | 2,8 | 1,4⁴ | 100% (1 пуск) | |||
«Ангара 1.2»[22] | ![]() |
2015 | 0 | 62° | 171 | 3.8 | |||||
«Антарес»[23] | ![]() |
21.04.2013[24] | 1-2 (6) | 38° | 240 | 5,6 | 4,4 | 83,3% (6 запусків) | |||
¹ — висота 300 км, нахил відповідає космодрому; ² — висота 300 км, нахил 98°; ³ — оцінка, 2007; ⁴ — висота 835 км |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: |